Атоми стійкості України: як працює низовий волонтерський рух 13.03.2026 16:15 Укрінформ Підґрунтям руху є неформальні ініціативи, але чому вони залишаються майже непомітними? На тлі гучних медійних інцидентів довкола великих доброчинних фондів чи чергових слабо підтверджених звинувачень у бік відомих волонтерських проєктів – таких як «Госпітальєри» – легко «втратити з поля зору» тих, на кому базується щоденна праця мільйонів людей для війни і миру. Мова йде про низовий волонтерський рух. Силу, яка дала про себе знати на Майдані, по-справжньому розквітла у 2022-му і сьогодні проходить черговий етап перетворення. Днями було опубліковано дослідження «Всеосяжна турбота: низовий волонтерський рух як складова оборони України». Це чи не перша спроба поглянути в капіляри українського опору – туди, де відсутні офіційні штампи, ФОПи та угоди, але є величезний ресурс. Це всі ті приховані щоденні дії допомоги та незнайомі люди, що за ними стоять, – чиї руки щодня плетуть сітки, готують сухі пайки або купують «мавіки» для сусідів по будинку, які пішли на фронт. Ті, хто вивозять тварин із сірих зон або утримують їх у саморобних притулках за власний рахунок, ті, хто готує їжу та допомагає хворим сусідам. Для багатьох українців волонтерство стало буденним життям – його частиною, яку вони ще років десять тому навіть не брали до уваги. Як відзначила під час презентації дослідниця волонтерських рухів Анастасія Омелянюк: «Можливо, ви самі чули цю фразу: ти або у ЗСУ, або для ЗСУ. Це дуже добре показує, чим є низове волонтерство сьогодні».
Анастасія Омелянюк, дослідниця кластеру «Волонтерський рух», фото: соцмережі. Відповідно до опитування, за останній рік волонтерили 43,5% жінок та 37% чоловіків. Але найцікавіше – у вигляді цієї підтримки. Більшість респондентів (78%) волонтерять неформально, тобто не належать до жодних організацій. «Індивідуальним волонтером може бути кожен із нас. Наприклад, якщо я сьогодні вирішу після роботи піти поприбирати у парку, це вже фактично волонтерство», – пояснює експертка Дар’я Гросул.