«Херсон: Не/вкрадене»: художники акцентують увагу на полотнах, які нелегально вивезли загарбники 13.03.2026 16:54 Укрінформ Після Львова та Києва етюди й наслідування робіт Херсонського художнього музею помандрують в інші міста
Київ, слідом за Львовом, став другим містом, де демонструють експозицію «Херсон: НЕ/вкрадене. Етюди та омажі» – ініціативу, що зародилася як відгук на злочин російських окупантів – незаконне переміщення восени 2022 року картин та інших об’єктів із Херсонського обласного художнього музею імені Олексія Шовкуненка.
У столиці експозиція представлена в Національному музеї історії України у Другій світовій війні. Отже, локація резонує особливими значеннями: вже понад чотирирічна повномасштабна сучасна російсько-українська війна чітко вписана в контексти спроб руйнування нашої ідентичності та попередній досвід втрат.
«Ми прагнули доставити Херсон до Києва – і нам це вдалося. Цією виставкою ми привертаємо увагу до всіх тимчасово окупованих Росією українських земель і до тих людей, котрі живуть і очікують на визволення», – зазначає ініціаторка та кураторка проєкту Олена Балаба.
Більше ніж 10 тисяч музейних експонатів із фонду Херсонського художнього музею, які зухвало викрали російські окупанти, утримуються в полоні у ворога, стверджує директорка пограбованої установи Аліна Доценко. Країна-агресор не надає про них достовірної інформації та застосовує для пропаганди й виправдань своїх військових злочинів.
Водночас українські мистецтвознавці, музейні працівники та художники намагаються різними способами незмінно нагадувати про мистецькі витвори, що нелегально переміщені на підконтрольні РФ території. Активістами керує сподівання на те, що в цифрову епоху за сприяння Інтерполу можливо швидше повернути Україні викрадені полотна та інші музейні надбання.
ПОЛОТНА З ХЕРСОНСЬКОГО МУЗЕЮ – У РОСІЙСЬКІЙ НЕВОЛІ
Ініціаторка проєкту Олена Балаба. Фото Олексія Белюсенка надали організатори
Херсон – це вхід до Криму, акцентує мистецтвознавець з Одеси Олена Балаба. Тому проєкт «Херсон: НЕ/вкрадене. Етюди та омажі» – це опір тимчасовій окупації і півострова, і лівого берега південного міста, окрасою якого був Херсонський обласний художній музей імені Олексія Шовкуненка.
«Найбільше у світі я бажаю, аби росіяни відчепилися від нас назавжди. Щоб покинули окуповані українські землі, щоб тікали геть і більше ніколи сюди не потикалися, – коментує Олена. – Аби Херсон повернувся до нормального існування: відновив всі зруйновані ворожими дронами і снарядами будівлі; аби почали працювати музеї, театри; щоб знову можна було прогулюватися набережною Дніпра та плавати під вітрилами на Конці – надзвичайно мальовничій протоці, яка знаходиться біля тимчасово окупованих Олешок».
Олена Балаба до початку повномасштабної російсько-української війни кілька разів навідувалася до Херсона. Неодноразово бувала там проїздом, коли ходили під вітрилами Дніпром. Згадує: «Там найапетитніші у світі помідори та всі-всі овочі-фрукти. Загалом у мирні часи місто завжди було теплим, привітним і гарним, як сон у дитинстві в бабусі серед вишитих подушок».
Втім, до 24 лютого 2022 року Олені жодного разу не трапилася нагода відвідати Херсонський обласний художній музей імені Олексія Шовкуненка. Тому з особливим сумом сприйняла звістку про зухвале пограбування закладу безпосередньо в останні дні тимчасової російської окупації міста. І вирішила з однодумцями популяризувати музейні полотна Миколи Пимоненка, Івана Айвазовського, Давида Бурлюка, Віктора Зарецького, Марії Примаченко, інших художників, – ті більше ніж 10 тисяч мистецьких цінностей, які рашисти вивезли вантажівками з Херсону.
Матвій Вайсберг, Олена Балаба і Аліна Доценко. Фото Валентини Самченко
Ідею Олени Балаби від початку підтримав відомий київський живописець Матвій Вайсберг. Він є ідейним натхненником-організатором колег, які не перестають долучатися до проєкту «Херсон: НЕ/вкрадене. Етюди та омажі». Координаторкою стала народжена в Херсоні Роза Тапанова, директорка Національного історико-культурного заповідника «Бабин Яр»; а співкураторами виставок – Олексій Баула та Антон Логов.
Увесь проєкт ґрунтується на полотнах з колекції Херсонського обласного художнього музею імені Олексія Шовкуненка, тому зрозуміло, що задіяні його працівники на чолі з директоркою Аліною Доценко.
Після окупації Херсону 1 березня 2022 року колектив музею намагався врятувати фонди. Документи вдалося приховати та зберегти. Проте в період з 30 жовтня по 4 листопада російські окупанти вивезли значну частину музейних експонатів на підконтрольну РФ територію.
Директорка музею Аліна Доценко. Фото Олександра Клименка
«Ми були під прицілом. Фізично врятувати 14 тисяч робіт було неможливо. Але ми зберегли документацію і сьогодні першими серед українських музеїв співпрацюємо з Інтерполом, щоб повернути награбоване», – розповідає пані Аліна, директорка музею.
МАРІЯ ПРИМАЧЕНКО НАДИХНУЛА НА СТВОРЕННЯ АПЛІКАЦІЇ ТА ІНКЛЮЗИВНОГО ОМАЖУ
Львівську виставку присвячували третій річниці звільнення міста Херсону від російських окупантів 11 листопада 2022 року. В експозиції Zenyk Art Gallery показували 29 робіт. Створені вони натхненням та уявою 21 людини: кожен художник чи художниця за власним бажанням вибирали музейну картину (на жаль, вкрадену), до якої створили етюди та омажі.
Виставка в Києві. Фото Олексія Белюсенка надали організатори
Київська виставка розпочала свою роботу в дні, коли від початку повномасштабного вторгнення Росії на українські землі нас почали відділяти чотири роки. У столичній експозиції зараз – 38 написаних і створених етюдів та омажів. Число їх творців – 28.
Матвій Вайсберг зазначає, що до проєкту «Херсон: НЕ/вкрадене. Етюди та омажі» може приєднатися кожний зацікавлений митець, який проживає в Україні. Після того, як повноцінно запрацює у своїх стінах Херсонський обласний художній музей імені Олексія Шовкуненка, ці полотна стануть частиною його колекції.
Омажі та етюди – за визначенням, є мистецькими творами, що апелюють до раніше створених робіт. З французької мови «hommage» – «вдячність», тобто вдячна рефлексія митця чи мисткині на полотно іншого художника, що може мати абсолютно інший сюжет та образи.
Тоді як етюди є переосмисленням раніше написаних картин. Кожна така нова робота – це ескіз та її дослідження сучасного автора чи авторки.
Отже, проєкт «Херсон: НЕ/вкрадене» загалом креативно популяризує українське мистецтво і є акцією, якою організатори та учасники незмінно нагадують: «Не мовчи! Українські полотна – в російській неволі. Злодії мають бути покарані, а музейні цінності – повернуті».
«Помідори у вазі» Марії Примаченко, омажі Ілони Кузнецової і Оксани Цюпи
Є приклади, коли сучасні живописці, які долучилися до проєкту «Херсон: НЕ/вкрадене. Етюди та омажі», одночасно обирають для себе одну й ту ж музейну картину – і в експозиції зустрічаються дві щойно створені роботи та невелика репродукція тієї, яку викрали окупанти. А загалом, це одразу три історії, які резонують сенсами.
Творчий діалог крізь роки з Марією Примаченко, яка пережила Другу світову війну, вирішили вести Оксана Цюпа та Ілона Кузнецова. Внаслідок цього в київській виставці глядачі бачать дуже різні роботи сучасних мисткинь, яких надихвало на творчість яскраве декоративне панно «Помідори у вазі» легендарної Марії з Болотні на Київщині, лауреатки Шевченківської премії, чиї роботи демонстрували в Парижі ще в 1930-х роках.
Сучасна мисткиня Ілона Кузнецова з Дніпра в проєкті «Херсон: НЕ/вкрадене» представила несподіваний витончений білосніжний омаж як завжди яскравої роботи Марії Примаченко. Ілона проводить паралель з античною скульптурою, представляючи об’ємне зображення «білим по білому» промовистих навіть назвою «Помідорів у вазі». Цим авторка доводить, що образи Марії Примаченко залишаються впізнаваними навіть у повній монохромності.
Водночас робота Ілони Кузнецової дає можливість людям із вадами зору взаємодіяти з культурною спадщиною через дотик, тобто додає проєктові інклюзивного виміру. «Тактильні характеристики об’єкта відтворюють фактуру традиційної української мазанки та водночас пропонують уявне занурення у фантазійний світ флори та фауни, притаманний художньому всесвіту Примаченко, – пояснює кураторка проєкту мистецтвознавиця Олена Балаба. – Таким чином робота не лише інтерпретує історичні та культурні пласти, а й розширює способи сприйняття мистецтва, роблячи його доступнішим і багатовимірним».
А Оксана Цюпа, створюючи омаж «Помідорів у вазі» Марії Примаченко, створила яскраву текстильну аплікацію. Відвідувачам київської виставки мисткиня розповідає: «Завдяки цій художниці я не боюся відкритих кольорів, люблю стилізації та орнаменти».
Оксана Цюпа (праворуч) біля інсталяції про повернення Україні тимчасово окупованих Росією територій. Фото Валентини Самченко
Оксана Цюпа долучилася до проєкту про Херсонський художній музей, бо має свою яскраву гірку історію періоду сучасної російсько-української війни. Основна творчість мисткині – текстильна скульптура: від мініатюрних брошок і ялинкових прикрас до досить великого розміру (50-60 см) авторських ляльок – зокрема, зображень сусідів і просто містян у серії «Поворот на Ірпінь».
У березні 2022 року Оксана евакуювалася з оточеного ворогом міста неподалік Києва через відомий усьому світові Романівський міст. Після деокупації столичної області в художниці померла мати, прах якої вона досі не може поховати. Бо за заповітом після кремації має відвезти його на цвинтар села, яке вже чотири роки як тимчасово окуповане в Запорізькій області армією РФ.
Особливого символізму київській виставці «Херсон: НЕ/вкрадене» надає інсталяція Оксани Цюпи – в’язане дерево, ліва й права частини якого уособлюють тимчасово окуповані з 2014 року та вільні території нашої держави. Кожен відвідувач має можливість поміркувати і прикрасити його «листям», зав’язавши зелені стрічки на знак віри у звільнення всіх українських земель.
СВІТОВІ ПОТРІБНО ПОСТІЙНО НАГАДУВАТИ ПРО УКРАЇНСЬКУ ІДИЛІЮ, ЗАТЬМАРЕНУ РОСІЙСЬКИМИ ВІЙСЬКОВИМИ ЗЛОЧИНЦЯМИ
Картина Михайла Жука «Казка. Хоровод жуків» 1914 року та омаж Володимира Семківа
Щоб пізнати в деталях минуле та сучасність через мистецькі твори, варто уважно придивитися на виставці «Херсон: НЕ/вкрадене» до дерев’яної скульптури хлопця на повний зріст. Його колом оперізують… дрони. Це омаж до полотна Михайла Жука «Казка. Хоровод жуків» 1914 року.
Михайло Жук з’явився на світ у Каховці, яка нині тимчасово окупована. Навчався в Краківській академії мистецтв. Його прізвище – одного з професорів-фундаторів Української академії мистецтв – у радянський період замовчували.
Сучасний львівський скульптор Володимир Семків одразу обрав це полотно, викрадене з Херсонського обласного художнього музею імені Олексія Шовкуненка, для створення омажу. Бо «Казка. Хоровод жуків» Михайла Жука – це європейський стиль і українська культурна традиція.
Картина Михайла Жука за настроєм радісна, мажорна, тоді як омаж Володимира Семківа – це крик про небезпеку ворожих безпілотників, які щодня атакують мирне населення Херсону та всієї України.
Штудія-диптих Дениса Недолуженка (внизу) картини Костянтина Крижицького «Дорога» 1899 року. Фото Валентини Самченко
Тим часом Денис Недолуженко, нині молодший сержант Державної спеціальної служби транспорту, створив етюд-диптих картини Костянтина Крижицького «Дорога» 1899 року. На полотні понад 100-річної давнини – українська ідилія: дорога поміж достиглого збіжжя в літню сонячну пору.
Костянтин Крижицький – випускник Київської рисувальної школи Миколи Мурашка. Багато писав Україну: степи, озера, хати… Денис Недолуженко також зобразив український степ і дорогу, розповідає Олена Балаба, тільки сучасну, ґрунт якої залитий кров’ю, якщо її не захищати від російських дронів. Інша робота диптиха – дорога, захищена протидроновими сітками від російських шахедів.
Денис Недолуженко добре знає, що таке поранення та смерть від російської зброї, він постійно з 2022 року рятує людей.
Експозиція поєднала роботи 28 відомих сучасних живописців з усієї України. Серед них Матвій Вайсберг, Олександр Животков, Ахра Аджинджал, Антон Логов, Ганна Криволап, Владислав Шерешевський, Катя Лісова, Макс Вітик та інші.
Відвідувачі київської виставки. Фото Олексія Белюсенка надали організатори
«Ми прагнемо, щоб інші музеї також приєдналися до цього проєкту, – каже Олена Балаба. – І щоб були проєкти: «Крим. НЕ/вкрадене», «Маріуполь. НЕ/вкрадене», «Мелітополь. НЕ/вкрадене», «Каховка. НЕ/вкрадене». Проєкт привернення уваги до викрадених Росією українських музейних експонатів має розширюватися та подорожувати світом».
Валентина Самченко, м. Київ
Фото Укрінформу та Олексія Белюсенка, які надали організатори проєкту
Херсон Музей Виставка Мистецтво