«Коли збив перший дрон – не спав добу, настільки яскравими були емоції» Репортаж 13.03.2026 11:02 Укрінформ Журналісти Укрінформу провели розмову з бійцями групи БпЛА-перехоплювачів «Хантер» 208-ї зенітної ракетної Херсонської бригади
Коригуючи тактику атак по Україні, російська армія почала використовувати ударні безпілотники типу «Шахед» на вкрай низьких висотах. Як відповідь, українські військові посилюють антидроновий захист і роблять акцент на дрони-перехоплювачі. Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський інформував, що в Києві та на підступах до міста в лютому дрони-перехоплювачі знешкодили понад 70% «Шахедів». Військові співпрацюють з виробниками над збільшенням результативності різних моделей дронів-перехоплювачів, продовжують формувати та тренувати екіпажі, а також укомплектовують дивізіони ППО безпілотними системами.
“ЦЕ ЯК МАШИНКА З ПУЛЬТОМ УПРАВЛІННЯ, ЛИШЕ ЛІТАЄ З ВИБУХІВКОЮ”
Дістатися до місця розташування хлопців було непросто: від цієї точки до тимчасово окупованих росіянами територій – лише декілька кілометрів. У групі «Хантер» – два пілоти, сапер і шофер. Хлопці працюють з дронами Sting, що в перекладі означає «жало». Перехоплювач отримав таку назву через свою місію – оперативно уражати ворожі безпілотні літальні апарати, подібно до оси чи бджоли. Sting може підійматися на висоту до 5 тисяч метрів. Це українська розробка.
Військовослужбовець 208-ї зенітної ракетної Херсонської бригади, оператор БпЛА-перехоплювачів Олександр виконує завдання у складі мобільної вогневої групи вже півтора роки. Початок війни він зустрів у Новій Каховці, де проходив строкову службу. Тоді йому було 22 роки. Після звільнення в запас продовжив службу на контрактних засадах.
– Коли я вперше побачив Sting, відразу захотів на ньому політати. Навчатися керувати перехоплювачем ми почали у грудні 2025 року. Ті, хто вміє керувати FPV-дроном, легко можуть переключитися на Sting. Зараз FPV мені здається дуже повільним птахом, тому що має швидкість до 100 км/год, а Sting – понад 200 км/год. Перший «Шахед» збили напередодні Нового року – це насолода, – розповідає Олександр.
Каже, робочі будні бувають дуже напруженими, останнім часом ворожих нальотів побільшало. Хлопці підтримують один одного, жартують, що їдять з однієї миски і вже стали майже сім’єю.
– Наприклад, сьогодні ми вже добре політали. Трапляється й по 10 вильотів на день. Наш екіпаж загалом збив 11 бойових повітряних об’єктів, з них – два дрони-розвідники. Їх збивати важко, оскільки ці дрони дуже невеликі. Переважно тут літають «Молнії», «Шахеди» та «Гербери», – каже Олександр.
Sting має абсолютно ручне управління – дроном керує пілот за допомогою комп’ютера чи VR-окулярів, що дають можливість оператору бачити траєкторію польоту в режимі реального часу. У дощ і туман, за словами Олександра, підіймати перехоплювач нерезультативно.
– Це як машинка на дистанційному управлінні, тільки літає з вибухівкою. При контакті з ворожою ціллю вибухає. Зручно, класно, чудова картинка – дуже якісний комплекс, – додає.
Олександр говорить, що інколи сумує за своєю дружиною, яку зрідка бачить.
– У такі хвилини кажу собі, що мушу витримати на один день довше. Іноді дуже важко. Разом з тим ми усвідомлюємо, які наслідки можуть бути, якщо ми не знешкодимо ціль. Дружина вчора говорила, що пишається своїм чоловіком – я розповів їй, як ми збили два «шахеди» за 10 хвилин, – ділиться.
ПЕРЕХОПЛЮВАЧ НАЗДОГАНЯЄ ЦІЛЬ ЗА 5 ХВИЛИН – ВІН ШВИДШИЙ ЗА “ШАХЕД”
Оператор групи Максим у війську більше року. На його рахунку – два збиті «Шахеди».
– У небі немає орієнтирів, не можна зачепитися, наприклад, за гілку. Якщо ворожі об’єкти рухаються низько, то орієнтуємося по землі. Якщо вище хмар – доводиться покладатися на радари. Коли збив перший дрон – не спав добу, до такої міри яскравими були відчуття. Я думав, скільки горя міг завдати цей дрон, якщо б поцілив у ціль, і був радий, що зміг цьому перешкодити, – говорить Максим.
Едуард
А ось сапер групи Едуард побачив війну у 2019 році. Зараз йому 27, він так само, як Олександр, служить за контрактом. Родом із Миколаївщини, служив у 79-й окремій десантно-штурмовій бригаді, потім через тяжкі поранення потрапив до 208-ї зенітної ракетної Херсонської бригади. Зараз він займається виготовленням вибухівки і спорядженням перехоплювачів для вильоту. Каже, що на «збір» дрона для вильоту йому потрібно до 30 секунд.
– Нам дають готовність, ми спостерігаємо за об’єктом. Коли вона заходить у нашу зону ураження, я беру дрон, споряджаю його на місці пуску, пілот запускає – і приблизно за 5 хвилин він наздоганяє ціль, тому що швидший за “Шахед”. Клас. Розумієш, що ця ворожа мерзота вже нікуди не долетить, від неї ніхто не загине, і ти робиш свою роботу не даремно. Якщо ціль не збита, перехоплювач повертається і я його розряджаю. Інколи, коли втрачаємо керування, можемо самостійно підірвати перехоплювач, – каже Едуард.
Він побував у гарячих точках на Донеччині та Луганщині.
– До повномасштабного вторгнення я був 8 місяців в АТО – там для мене почалася війна. Потім повоював у багатьох місцях: Лиман, Покровськ, Сєверодонецьк, Мар’їнка, Слов’янськ. Я був розвідником, постійно на лінії зіткнення. Тричі був в оточенні. Осколкові поранення, травми хребта – кілька разів думав, що віддам Богові душу, – розповідає Едуард.
Підтримує Едуарда його дружина. Зараз жінка займається вихованням їхньої дворічної донечки Уляни.
– Коли я служив у штурмовиках, дуже хотів, щоб у мене колись народилася дочка. Тоді я ще навіть не був знайомий зі своєю майбутньою дружиною, а ось про доньку – мріяв. Можливо, ця мрія і вберегла мене від смерті. Завтра малій виповнюється два роки, я сподіваюся, мене відпустять хоч на пару годин її привітати. Подарую їй золотий ланцюжок. Вона хоч і мала, а вже знає слово «золотце», як справжня пані. Її усмішка – моє життя, – каже Едуард.
Його старший брат також захищає країну. Спочатку він служив у морській піхоті, але після поранення перевівся до іншого підрозділу. Едуард розповідає, що саме приклад брата надихнув його піти у військо. Додає, що війна його змінила.
– Я пішов на війну у 22 роки. І зараз можу сказати, що тоді навіть не уявляв собі, якою вона є, – каже Едуард. – Але якби зараз мені дали можливість змінити свою долю, я б все одно пішов цим шляхом. Це моя країна, мій дім і дім моєї доньки. Ми повинні вистояти і подолати зло. У нас просто немає іншого виходу, і це має розуміти кожен.
Ганна Бодрова, Одеса
Фото Ніни Ляшонок
Безпілотник БПЛА ЗСУ Військові Дрон ППО