Ціна на вуглеводні: вже пік чи лише трамплін для зростання? 06.03.2026 16:14 Укрінформ Розглядаємо вплив військової операції проти Ірану на глобальний ринок нафти і газу та цінову кон’юнктуру в Україні
Завершується перший тиждень нестабільності на світових ринках нафти і зрідженого газу, спричиненої початком військової акції США та Ізраїлю проти Тегерану, іранськими нападами на видобувні підприємства сусідніх держав та блокуванням стратегічно важливої для морських перевезень Ормузької протоки. І хоча паніка трохи вщухла і темпи зростання цін уповільнилися, передбачити, коли ситуація заспокоїться, неможливо. Адже навіть самі Сполучені Штати кілька разів змінювали погляд щодо ймовірної тривалості акції. На жаль, Європа, а разом з нею й Україна, – серед тих, на кому криза найбільше відбилася матеріально. Натомість РФ, здається, отримала шанс для пом’якшення санкцій, збільшення прибутків і навіть важіль для нового енергетичного тиску.
СВІТОВИЙ РИНОК ВУГЛЕВОДНІВ: ВИДОБУТОК ВНИЗ, ЦІНИ – ВГОРУ
У понеділок, на відкритті перших після початку американсько-ізраїльської акції в Ірані торгів, вартість на нафту марки Brent зросла на 13% – до понад $82 за барель. Після цього щодня нафтові котирування збільшувалися на кілька «зелених». Темпи зростання трохи сповільнилися після обіцянок Дональда Трампа розглянути можливість супроводу танкерів в Ормузькій протоці американськими військовими кораблями, а також через очікування, що США вдадуться до втручань на ф’ючерсному ринку, і – на жаль, для нас, – оголошення про тимчасові послаблення обмежень при закупівлях російської нафти.
На початку торгів у п’ятницю, 6 березня, ціни навіть уперше цього тижня знизилися. Зокрема, ф’ючерси на нафту марки Brent – на 95 центів, до $84,46 за барель, а West Texas Intermediate – аж на $1,08 долара, до $79,93.
Таким чином, загальне тижневе зростання нафти Brent досягло 16,4%, а WTI – 19,2%. Це найстрімкіше зростання з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну чотири роки тому.
Водночас через іранські напади на Катар, який забезпечує п’яту частину світового експорту зрідженого газу, ціни на «блакитне паливо» в Європі у понеділок підскочили більш ніж на 50%. Хоча потім вартість газу дещо зменшилася, у четвер зростання відновилося – одразу на 13%.
Надалі ціни визначатимуться саме геополітикою і залежатимуть від того, чи буде повністю відновлено видобування і транспортування вуглеводнів у державах Перської затоки. Вплив на світові нафтові ринки звичайних факторів – як-от, поточні обсяги видобутку і плани ОПЕК, дані про світові запаси, економічні показники США, – не мають сили.
Деструктивні дії Тегерана впливають на регіон, який забезпечує майже третину світового видобутку нафти. Виробництво у всіх країнах різко скоротилося. Наприклад, в Іраку (другий найбільший виробник нафти в ОПЕК) – принаймні наполовину. Є ризик, що за декілька днів, якщо не вдасться відновити експорт, країна повністю припинить видобування.
Іран вже не раз атакував танкери в Ормузькій протоці, через яку проходять до 20% світових потоків нафти і скрапленого природного газу. Рух через протоку фактично заблоковано. Щонайменше 200 суден, переважна більшість яких – танкери з нафтою й газом – чекають у відкритих водах.
За відомостями аналітиків, за останню добу через протоку пройшли лише два комерційні судна, жодне з яких не перевозило пальне.
«У разі тривалої кризи ціни на нафту можуть піднятися до $120-150 за барель, що спричинить подорожчання пального, інфляцію, падіння виробництва та загрозу глобальної рецесії», – застерігають експерти.
Підсумовуючи економічні наслідки першого тижня військової операції проти Ірану, директор енергетичних та інфраструктурних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко визнає, що її вплив на світовий та європейський нафтові й газові ринки дійсно значний.
Володимир Омельченко
«Європа дуже залежить від імпорту дистилятів. Вартість дизпалива там вже зросла на 10-15%. Бензин дорожчає не так швидко – на 2-5%. Але зараз ситуація вже поступово стабілізується. Загалом бачимо, що ціни на нафту у світі зросли на 10-15%. І таких стрибків, як у понеділок, немає», – каже експерт у коментарі Укрінформу.
При цьому гарантувати, що найближчим часом такі стрибки не повторяться, ніхто не може.
ВИНЯТКИ ДЛЯ НАФТИ З РФ: ВИМУШЕНИЙ «ПРЯНИК» ДЛЯ АГРЕСОРА
Одним із найбільших вигодонабувачів у ситуації, що склалася, хоч як це сумно, стала держава-агресорка. Через втрату доступу не тільки до значних обсягів вуглеводнів із Саудівської Аравії, Іраку, ОАЕ, Кувейту, Бахрейну, Катару, але й до дешевої підсанкційної іранської нафти, є ризики поглиблення співпраці великих споживачів із російськими експортерами. Насамперед, це стосується Китаю та Індії.
КНР, наприклад, дотепер отримувала з Ірану 13% імпорту сирої нафти. При цьому через Ормузьку протоку до Піднебесної надходила третина усього імпорту нафти і чверть – скрапленого газу. Альтернатив небагато – тим паче, що й без того Пекін не надто зважав на американські та міжнародні санкції проти вуглеводнів з РФ (20% нафтового імпорту країни – з Росії).
Натомість Індія, як відомо, відреагувала на загрозу вторинних санкцій від США й скоротила закупівлі російської нафти. Але вже в перші дні нинішнього загострення на світових ринках почала всерйоз обговорювати повернення до постачань із Російської Федерації. Для початку – партій із танкерів, що через пов’язані з американськими санкціями та передбачені новою торговельною угодою між Нью-Делі та Вашингтоном обмеження застрягли поблизу індійських вод.
Напередодні ж США оголосили, що дозволять Індії упродовж місяця купувати російську нафту з вже завантажених танкерів. Санкції за такі операції не застосовуватимуть.
«Цей короткостроковий захід не принесе значної фінансової вигоди російському уряду, оскільки дозволяє лише операції з нафтою, яка вже застрягла в морі», – прокоментував Міністр фінансів США Скотт Бессент.