Якими реформами Україна «платитиме» за новий кредит МВФ 27.02.2026 16:25 Укрінформ Серед непопулярних вимог нового Меморандуму – податкові зміни і збільшення комунальних тарифів
Україна невдовзі одержить орієнтовно $1,5 мільярда як перший платіж у рамках нової 48-місячної Програми розширеного фінансування EFF від Міжнародного валютного фонду. Загальний розмір підтвердженого Радою директорів Фонду фінансування – майже $8,1 мільярда. Окрім самої позики, угоди з МВФ значущі і як знак для взаємодії України з іншими міжнародними кредиторами та донорами. Також – це стимул для внутрішніх перетворень, бо як би ми не критикували Фонд за «несвоєчасні та надмірні» як на воєнний час запити, мова йде про зміни (нерідко болісні й майже завжди непопулярні), котрі потрібні самій державі.
ДАМОКЛІВ МЕЧ ПОДАТКОВИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ
Якихось надзвичайних і цілком нових вимог до України у новому Меморандумі не існує. По суті про все ми так чи інакше чули до цього – зокрема, під час розробки й затвердження програми на рівні фахівців. Про певні речі навіть активно дискутували після того, як інформація про майбутні зобов’язання України потрапляла до засобів масової інформації.
Певні критерії перейшли до нового Меморандуму з попередньої 4-річної програми розширеного фінансування EFF, котра, за первинним планом, повинна була діяти до весни 2027-го. Інша частина – це пункти, статус яких у ході переговорів на прохання української сторони змінили з «prior actions» (попередніх вимог для укладання програми) на нові структурні маяки з чіткими строками виконання. І саме ці зобов’язання – найбільш болючі для нас та найбільш суперечливі. Адже йдеться про те, що зачепить гаманці мільйонів українців, – систему оподаткування. Та ще й в умовах невизначеності: невідомо як і коли закінчиться війна.
Незважаючи на наші намагання «включити задню» і перенести прийняття рішень про скасування пільг для митного оформлення дрібних поштових відправлень та скасування пільг зі сплати деякими ФОПами ПДВ на післявоєнний період, уникнути структурного маяка, котрий передбачає внесення цих та інших податкових змін, не вийшло. Реальне полегшення – це поступове збільшення ліміту, після досягнення якого «спрощенці» будуть зобов’язані сплачувати ПДВ, з 1 мільйона до 4 мільйонів гривень. Від України очікують прийняття необхідних податкових змін, згідно з якими вже з 1 січня наступного року запровадять обов’язкову реєстрацію платниками ПДВ підприємців, котрі перебувають на спрощеній системі оподаткування, якщо їхній оборот перевищує цей річний поріг.
Не зникла і вимога стосовно оподаткування доходів, одержаних від діяльності цифрових платформ.
І те, що стосується усіх без винятку українців: пропонується законодавчо зафіксувати норму про те, що підвищений військовий збір у 5% – це назавжди, а не до завершення війни, як передбачено чинним законодавством.
При цьому саме прийняття податкових змін – один із критеріїв, строки виконання яких «підтискають». Це потрібно зробити до кінця березня.
До того ж часу потрібно призначити і нового голову Державної митної служби, обраного на конкурсних умовах.
Ще раніше, вже до кінця лютого, Україна має затвердити рекомендації для впорядкування процесу призначення членів наглядових рад державних компаній. На кону – питання, очевидно, мало цікаве широкому загалу, для якого головне результат: зміна структури номінаційного комітету з призначення членів наглядових рад та посилення вимог до дотримання правил конфіденційності, процедури проведення співбесід, щорічного оцінювання ефективності роботи наглядових рад.
Проте навіть якщо ухвалити необхідне рішення за п’ятницю і найближчі вихідні не вдасться, за незначне недотримання термінів виконання цього маяка, про покарання України «доларом» (перенесенням виплат наступних траншів при планових переглядах програми), скоріше за все, не буде йтися. Адже таке рішення затверджується урядовою постановою, проблем із чим, як правило, немає.
На відміну від податкових змін, приймати які (з подання Кабміну) має Верховна рада. А у парламенті, як бачимо, останнім часом складно назбирати голоси навіть на підтримку нешкідливих ратифікаційних документів, не кажучи вже про такі резонансні й заздалегідь непопулярні законопроєкти.
Це ж стосується й оновлення трудового законодавства – вимоги, котра також стала структурним маяком після перенесення з розділу «prior actions». Хоча тут проблем, здається, буде точно менше, ніж з оподаткуванням. За цим напрямком від України очікують підготовки законопроєкту про зміну визначення поняття «зайнятість» у Трудовому кодексі, посилення контролю за дотриманням відповідних норм Держслужбою праці, застосування нових правил зайнятості, що зменшить приховану зайнятість та уникнення сплати податків на доходи фізичних осіб.
Ще одна вимога торкається як Трудового, так і Податкового кодексів. Мова йде про виключення певних видів діяльності з високим ризиком приховування трудових відносин (наприклад, ІТ-послуги, консультаційні послуги з бухгалтерського обліку та аудиту, маркетингу, інженерії та права) з другої групи спрощеного оподаткування. Натомість для третьої групи платників податків, котрі займаються цими видами діяльності, доведеться запровадити збільшені диференційовані ставки.
І це ще далеко не всі податкові зміни, на яких наполягає МВФ. Із менш резонансного, але безсумнівно необхідного Україні для спрощення міжнародної торгівлі, – внесення до Податкового кодексу правки, якою приведуть правила трансфертного ціноутворення у відповідність до стандартів Організації економічного співробітництва та розвитку, а також імплементація статті 4 ATAD ЄС (так званого правила щодо оподаткування приросту капіталу при виведенні активів). Відповідний законодавчий акт треба внести до парламенту до кінця червня. І проблем із цим, схоже, не буде. Адже Міністерство фінансів вже підготувало свій варіант законодавчого акта і якраз напередодні рішення Ради виконавчих директорів МВФ про схвалення програми для України винесло його на публічне обговорення.
Серед технічних завдань – підготовка до кінця грудня проєкту централізованого сховища даних для Податкової та Митної адміністрацій.