Українська фристайлістка Катерина Коцар вперше в історії України пробилася до фіналу з біг-ейру на Олімпійських іграх. Після завершення змагання вона отримала освідчення від коханого — військовослужбовця ЗСУ.
Після історичного прориву у фінал Олімпіади-2026, українська фристайлістка Катерина Коцар почула заповітне питання від її обранця – службовця ЗСУ, повідомляє УНН, посилаючись на відомості від НОК та Суспільне Спорт.
Подробиці
Українська фристайлістка Катерина Коцар успішно пройшла напружену кваліфікацію в біг-ейрі на XXV зимових Олімпійських іграх. Незважаючи на непрості погодні умови і не зовсім задовільне самопочуття останніми днями, Катерина проявила стійкість: після двох впевнених стрибків вона до останнього залишалася в зоні проходження і з 11-м результатом отримала перепустку до фіналу. Таким чином, срібна медалістка Кубка світу 2025 з біг-ейру вперше в історії України потрапила до фіналу в цій дисципліні на Олімпійських іграх.
У коментарі для “Суспільне Спорт” Катерина поділилася враженнями від виходу до фіналу, розказала про стан здоров’я та несподівану пропозицію руки і серця від її майбутнього чоловіка — офіцера ЗСУ.
Про відчуття та стан
“Це просто неймовірно чарівна ніч і дуже багато подій. Я поки не можу усвідомити ані першу, ані другу (події), тому на це питання відповім трохи згодом. Звісно, що ні, хто обізнаний про пропозицію? Відверто кажучи, у мене останні кілька днів було погане самопочуття, і я була безмежно рада прокинутися, відчуваючи енергію для виступу. Я подумала, що найбільшим досягненням буде просто виступити, добре виступити. Здається, мені це вдалося”, — сказала Катерина Коцар.
Про умови і олімпійський трамплін
“Насправді чудовий трамплін, чудова якість снігу. Весь день падав сніг, я весь день турбувалася, щоб він припинився перед нашими змаганнями, оскільки сніг під час стрибків зовсім не допомагає. І снігові умови чудові, і сам трамплін теж — все чудово”, — підкреслила спортсменка.
Про підтримку Владислава Гераскевича
Після змагань Катерина продемонструвала на камеру напис на рукавиці “Freedom of memory” (“Свобода пам’яті”): “По правді кажучи, коли Владислава дискваліфікували, це дійсно стало дуже сумною подією для мене, я дуже сильно перейнялася цим. Загалом, я думала, що потрібно зробити щось справді серйозне. Але зрештою ці думки почали мене дещо вимотувати. Тому я зупинилася на ідеї, яка для мене звучала найбільш вдалою, гармонійною та зрозумілою. І от просто перед третьою спробою зробила цей напис”.