Українська фристайлістка Катерина Коцар вперше в історії України пробилася до фіналу в біг-ейрі на Олімпіаді. Після змагань вона отримала освідчення від коханого — військовослужбовця ЗСУ.
Українська фристайлістка Катерина Коцар після визначного проходу до фіналу ОІ-2026 почула важливі слова від свого обранця – офіцера ЗСУ, повідомляє УНН з посиланням на НОК і “Суспільне Спорт”.
Подробиці
Українка Катерина Коцар пройшла непросту кваліфікацію в біг-ейрі на XXV зимових Олімпійських іграх. Незважаючи на несприятливі погодні умови та погане самопочуття останніми днями, Катерина проявила стійкість: після двох впевнених стрибків вона до останнього утримувалася в зоні проходження і з 11-м результатом отримала перепустку до фіналу. Таким чином, срібна медалістка Кубка світу 2025 з біг-ейру вперше в історії України потрапила до фіналу в цій дисципліні на Олімпійських іграх.
У коментарі для “Суспільне Спорт” Катерина поділилася почуттями від виходу в фінал, розповіла про стан здоров’я та несподівану пропозицію від коханого — офіцера ЗСУ.
Про емоції та стан
“Просто фантастична ніч і багато подій. Я ще не можу осмислити ні одну, ні іншу (події), тому на це питання відповім трохи згодом. Звичайно, що ні, хто знає про освідчення? Чесно кажучи, в мене останні декілька днів було погане самопочуття, і я була дуже рада прокинутися, відчуваючи енергію для виступу. Подумала, що найбільшим досягненням буде просто виступити, виступити добре. Здається, вийшло”, — поділилася Катерина Коцар.
Про умови та олімпійський трамплін
“Насправді чудовий трамплін, відмінний стан снігу. Весь день падав сніг, я весь день хвилювалася, щоб він закінчився до наших змагань, оскільки сніг під час стрибків взагалі не допомагає. І якість снігу чудова, і сам трамплін класний — все чудово”, — відзначила спортсменка.
Про акцію на підтримку Владислава Гераскевича
Після виступу Катерина продемонструвала на камеру напис на рукавичці “Freedom of memory” (“Свободу пам’яті”): “Відверто кажучи, коли Владислава дискваліфікували, це дійсно стало дуже сумною подією для мене, я дуже глибоко нею перейнялася. Спочатку думала, що треба зробити щось надзвичайно важливе. Але згодом ці думки почали мене трохи виснажувати. Тому я зупинилася на ідеї, яка для мене звучала найбільш вдалою, гармонійною та зрозумілою. І якраз перед третьою спробою зробила цей напис”.