Лікар-психіатр Євген Скрипник розкриває істину про антидепресанти, руйнуючи хибні уявлення про звикання та побічні дії. Ці медикаменти результативні при численних недугах, а не тільки депресії, і не спричиняють залежності.
Антидепресанти в Україні досі обплутані побоюваннями та стереотипами, разом з тим, зацікавленість у цих засобах за останній рік шалено підскочила. Більш докладно про те, що собою являють антидепресанти, яким чином вони впливають на організм та які уявлення про ці ліки по суті є неправдивими, розказав журналістці УНН лікар-психіатр Євген Скрипник.
Антидепресанти зазвичай поєднують тільки з депресією, проте, по правді кажучи, сфера їхнього використання набагато обширніша. На сьогоднішній день ці медикаменти включені у міжнародні схеми лікування тривожних станів, ПТСР, ОКР, розладів сну та психосоматичних проявів, зазначає лікар. Саме тому психіатри їх прописують набагато частіше, ніж колись.
Антидепресанти – це ліки не лише для терапії депресії. Вони знаходять застосування при тривожних розладах, обсесивно-компульсивному розладі, посттравматичному стресовому розладі, порушеннях сну, а ще при психосоматичних станах: синдромі подразненого кишківника, гіперактивному сечовому міхурі, відчутті “клубка в горлі
– роз’яснює лікар-психіатр.
Виникнення антидепресантів, як і багатьох ліків, сталося випадково. Перші засоби створювалися зовсім не для психіатрії, а з іншою медичною метою. Згодом медики помітили несподіваний ефект та почали розробляти новий напрямок терапії.
Найперші антидепресанти з’явилися ще у 60-х роках, коли засіб для зцілення туберкульозу несподівано показав поліпшення настрою у хворих. Таким чином взялися розробляти антидепресанти. Найпершим був іміпрамін, а потім, амітриптилін, котрий і до сьогодні вважається “золотим стандартом” через свою сильну дію
– роз’яснює Євген Скрипник.
Незважаючи на дієвість, застарілі трициклічні антидепресанти мали суттєві побічні наслідки. Якраз вони і сформували міф про “рослинний стан” після вживання подібних ліків. Сучасна психіатрія від цього підходу вже давно відійшла.
Амітриптилін дуже продуктивний, однак має чимало побічних дій, наприклад, сонливість, запаморочення, серцебиття, закрепи. Саме з нього виникла омана, що антидепресанти роблять з людини “овоч”. Сучасні медикаменти, такі як сертралін, есциталопрам, флуоксетин подібних ефектів не мають
– підкреслює лікар.
Ще один поширений переляк, начебто антидепресанти зумовлюють звикання. За словами психіатра, дане твердження не має нічого спільного з дійсністю та не підтверджується жодними вивченнями.
Антидепресанти не викликають залежності. Ані старі, ані нові. У них відсутня ейфорія, немає потягу. Існує лише синдром відміни, як у багатьох інших ліків. Якщо засіб скасовувати поступово, то проблем не буде
– пояснює Євген Скрипник.
Водночас, справжнє звикання можуть викликати популярні “серцеві краплі”, котрі велика кількість українців вважають нешкідливими, каже Євген Скрипник. Саме вони, а не антидепресанти, утворюють реальну небезпеку.
Корвалол, Барбовал, Валокордин містять фенобарбітал – барбітурат, що викликає залежність. У багатьох державах ці медикаменти заборонені або підлягають суворому контролю, а у нас люди бояться антидепресантів, однак без проблем вживають барбітурати
– констатує психіатр.
Окрім того, цікавим є й те, що антидепресанти не “піднімають настрій” блискавично та не працюють як стимулятори, оскільки їхня дія, насправді, пов’язана зі складними процесами в головному мозку, тому результат вимагає часу.
Антидепресанти не роблять людину щасливою миттєво. Вони стабілізують обмін нейромедіаторів, себто серотоніну, норадреналіну, дофаміну. Через ряд процесів зменшується тривога та поступово покращується стан. Перший ефект тільки через 2-6 тижнів
– пояснює лікар.
На початку лікування стан може навіть погіршуватися і це звично, пояснює Євген Скрипник. Однак, саме на цьому етапі деякі пацієнти допускаються помилки та припиняють терапію.
Перші тижні можуть бути нудота, безсоння, підвищена тривога, головний біль. Це нормальні побічні реакції, котрі згодом проходять. Проблема полягає в тому, що інколи пацієнти кидають препарат через день-два через ці побічні наслідки, а потім кажуть, що антидепресанти не діють
– говорить психіатр.
Антидепресанти призначаються за чіткими показаннями. При легкому ступені депресії можлива терапія лише психотерапією, проте в більш важких випадках без медикаментів не обійтися, пояснює психіатр.
При середній та важкій депресії антидепресанти необхідні. Це не питання “хочу чи не хочу”, а питання лікування захворювання
– підкреслює Євген Скрипник.
До речі, попит на антидепресанти в Україні збільшився на 72% за період 2023-2025 років. Про це свідчать дані сервісу Liki24, повідомляє Forbes. Даний приріст продажів, психіатр пояснює зміною підходу до терапії психічних розладів в Україні та світі.
Люди нарешті почали лікувати тривожні розлади не валеріаною та ноотропами, а ліками, котрі входять у міжнародні протоколи. Антидепресантів стали купувати більше, а ноотропів навпаки – менше. Це хороший знак
– пояснив психіатр.
Окрім цього, серед найпоширеніших міфів існує і переконання, що антидепресанти доведеться вживати все життя, якщо розпочати лікування, однак, насправді це не так, каже лікар. В той же час, лікування дійсно має бути досить тривалим.
Після покращення антидепресанти потрібно приймати ще близько року. Якщо кинути раніше, то симптоми повернуться. Це не говорить про те, що людина “підсіла”, це говорить про те, що лікування обірвали передчасно
– запевняє лікар.
Ще одна хибна думка, що ці ліки потрібні тільки “слабким” або тим, хто “не впорався сам”. Подібний погляд лікарі вважають особливо згубним.
Психічні розлади – це не про слабкість. Це про біохімію мозку, генетику та зовнішні стреси, а антидепресанти такі ж ліки, як інсулін при діабеті або препарати від гіпертонії
– акцентує Євген Скрипник.
Таким чином, антидепресанти не є “чудодійною пігулкою” і не замінюють роботу над собою. Але у багатьох випадках вони стають необхідним етапом терапії, без якого психотерапія та зміни способу життя просто не діють. Сьогодні зростання використання антидепресантів – це не тривожний сигнал, а ознака того, що суспільство поступово відмовляється від таврування та самолікування. Люди все рідше намагаються “перетерпіти”, або приглушити симптоми сумнівними заспокійливими та все частіше звертаються до фахівців.
УВАГА! Матеріал має виключно інформативний характер. Якщо у вас є проблеми зі здоров’ям – зверніться до лікаря.