В Україні офіційно розпочав функціонування Defence City, що надає фінансові преференції та полегшені процеси для оборонних компаній. Першим учасником став виробник безпілотних апаратів, однак фахівці наголошують на небезпеках та необхідності вдосконалення режиму.
В Україні офіційно почав діяти спеціальний юридичний режим Defence City, створений задля розширення масштабів оборонного виготовлення, залучення капіталовкладень та розвитку українського оборонно-промислового сектору. Статус учасника вже отримала перша компанія. УНН досліджував, які переваги надає статус учасника Defence City та які існують потенційні проблеми.
Що таке Defence City та хто став резидентом
За відомостями Міністерства оборони України на початку січня статус учасника Defence City отримала перша фірма – розробник безпілотних літальних апаратів, особливо дронів “Vampire”, “Shrike” та перехоплювачів “шахедів”, які росія застосовує для масових ударів по українській території.
Defence City є складовою системної державної політики у сфері безпеки та захисту. Цей юридичний режим повинен створити сприятливі обставини для розширення обсягів оборонного виробництва, залучення інвестицій та розбудови українського ОПК.
Уряд працював над впровадженням Defence City з літа 2025 року. Зокрема, 21 серпня 2025 року Верховна Рада прийняла у другому читанні та в цілому два ключові законопроєкти, які формують правову основу для запуску Defence City – спеціального режиму підтримки оборонно-промислового комплексу (ОПК), а саме законопроєкти №13420 та №13421. Кабінет міністрів 17 грудня, ухвалою №1745, затвердив всі основні нормативно-правові акти: Порядок ведення реєстру Дефенс Сіті; Порядок подання та розгляду клопотання про надання статусу учасника Дефенс Сіті; Порядок здійснення нагляду за використанням звільненого від оподаткування прибутку учасника Дефенс Сіті на вдосконалення його діяльності; Методику розрахунку кваліфікованого доходу (“оборонного доходу”); Порядок обмеження доступу до загальнодоступних електронних реєстрів в частині інформації (відомостей) про учасників Дефенс Сіті та Порядок подання та розгляду звіту про відповідність учасника Дефенс Сіті.
Які переваги мають учасники Defence City
Учасники Defence City отримують комплекс економічних та операційних заохочень, які повинні скоротити фіскальне навантаження та пришвидшити розширення виготовлення.
Серед податкових заохочень є звільнення від податку на прибуток за умови реінвестування підприємствами ОПК коштів у власне вдосконалення, а також звільнення від земельного, майнового та екологічного податків.
Крім того, для учасників Defence City будуть діяти полегшені митні формальності; спеціальні гарантії забезпечення інформації та конфіденційності відомостей підприємства протягом дії режиму; державна підтримка переміщення та збільшення захищеності виробничих потужностей у випадку потреби.
Для середнього оборонного підприємства з оборотом €5-10 млн загальна економія може сягати €500K-1 млн щороку. Основна вимога – реінвестування вивільнених коштів у прогрес. Контроль здійснює податкова інспекція, яка повідомляє Міноборони про порушення. Режим чинний до 1 січня 2036 року або до приєднання України до ЄС – тобто з великою вірогідністю 3-7 років, а не десять
– вважає президент Асоціації податкових консультантів Дмитро Михайленко.
Щоб здобути статус учасника, підприємство ОПК має подати до Міністерства оборони відповідну заявку та набір документів. Йдеться про відповідність вимогам законодавства; фінансову та аудиторську звітність, а також відомості про залучення до виконання державних оборонних замовлень.
За результатами розгляду ухвалюється рішення про надання статусу, відмову або повернення заяви без розгляду. У випадку позитивного рішення компанія заноситься до офіційного реєстру Defence City.
Підводні камені: застереження експертів
Президент Асоціації податкових консультантів Дмитро Михайленко акцентує увагу, що незважаючи на очевидні переваги режиму, Defence City має ряд ризиків, які бізнесу слід враховувати вже на початку.
Податкова інспекція перевірятиме цільове використання вивільнених коштів. Теоретично гроші повинні йти на розширення виробництва, R&D, закупівлю обладнання. Переведення в дивіденди або непрофільні активи = втрата пільг + штрафи за весь період використання
– застерігає Михайленко.
Окрім того, за його словами, методика визначення “оборонного доходу” ще не пройшла практичного випробування.
Перші учасники фактично стануть випробувачами системи. Ризик – непередбачувані інтерпретації податкової
– додав Михайленко.
За словами фахівця, також варто враховувати, що після вступу України до ЄС режим Defence City потрібно буде адаптувати під правила державної допомоги ЄС, що може суттєво змінити його умови.
Defence City створений для “підприємств стратегічного значення”, але критерії цього значення залишаються нечіткими. Чи зможуть отримати статус середні компанії з оборотом €1-2 млн, чи режим стане привілеєм для відібраних топових гравців галузі – покажуть наступні місяці
– наголосив Дмитро Михайленко.
Часткова підтримка авіабудівних підприємств
Серед тих, хто може претендувати на участь у Defence City – авіабудівні підприємства. Часто, окрім обслуговування та ремонту авіатехніки для військових, ці компанії також займаються виготовленням дронів.
Як писав раніше УНН, в законодавстві пропозиції авіації врахували частково. Поряд з основними можливостями, які відкриває Defence City для всіх учасників ініціативи, авіаційна галузь наполягала на включенні до числа резидентів суб’єктів літакобудування, що підпадають під дію Закону “Про розвиток літакобудівної промисловості”, які були визначені Кабінетом Міністрів як критично важливі для економіки. Ці підприємства, зокрема, спеціалізуються на виробництві двигунів, комплектуючих та технологій, які одночасно застосовуються у військовій і цивільній авіації. Повний перелік цих підприємств не включили, але дозволили резидентство для тих, у кого частка доходів від оборонного напрямку складатиме не менше ніж 50%.
Водночас авіації вдалося домогтися вилучення норми, яка могла б стати “прихованою бомбою” для всієї оборонки: раніше пропонувалося зобов’язати компанії у разі втрати статусу резидента Defence City відшкодовувати всі податки та штрафи за попередні роки. Після обговорень у парламенті ретроспективні санкції були вилучені.
Окремо розглядалася пропозиція виключити обмеження щодо податкової заборгованості та протермінування виконання оборонних контрактів. Йшлося про можливість включати до Переліку підприємства з податковою заборгованістю за умови її погашення протягом трьох років, з огляду на безпекові ризики, обстріли, релокацію, перебої в постачанні та інші фактори, що не залежать від виробника. У фінальному тексті цей критерій повністю не врахували, проте його вимоги були частково пом’якшені.
Попри прогрес, низка пропозицій авіаційної спільноти не увійшла до фінального тексту закону. Зокрема, не були враховані ініціативи щодо розширення підстав для включення підприємств до Переліку резидентів – пропонувалося враховувати не лише контракти Міноборони, а й міжнародні договори у сфері оборони та подвійного призначення. Також відхилили пропозицію додати до напрямів використання звільненого від оподаткування прибутку фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт з літакобудування. Не було підтримано і ідею встановити окремий порядок використання вивільнених коштів суб’єктами літакобудування за рішенням Кабінету Міністрів України (по аналогії з постановою КМУ від 07.06.2017 №476, яка діяла до 01.01.2025 року). Окрім того, не була помʼякшена норма щодо відсутності відкритих кримінальних проваджень проти компаній.
“Бойове хрещення” і необхідність допрацювань
Запуск Defence City безсумнівно став важливим сигналом для розвитку оборонної промисловості, однак перші місяці роботи режиму показують: процес отримання резидентства рухається значно повільніше, ніж очікував ринок. Попри наявність усіх підзаконних актів і задекларовану готовність держави підтримувати ОПК, станом на початок 2026 року статус резидента отримало лише одне підприємство.
Вочевидь, йдеться не про відсутність інтересу з боку бізнесу, а про надмірну складність самої процедури та надто жорсткі критерії відбору. До прикладу, відповідно до закону “Про національну безпеку України” до заявки на отримання статусу резидента Defence City необхідно подати звіт про відповідність резидента Defence City, а не кандидата на надання статусу резидента Defence City за період з 1 січня по 31 грудня відповідного календарного року, що неможливо.
Фактично Defence City лише починає проходити “бойове хрещення” практикою. Проте вже зараз стає зрозуміло, що для багатьох середніх виробників, у тому числі з авіаційної галузі, бар’єри залишаються стримувальним фактором, навіть попри очевидні фінансові вигоди.
Окремою проблемою залишається те, що значна частина пропозицій галузевих спільнот, зокрема авіабудівної, у фінальній редакції законодавства була врахована лише частково або взагалі відхилена, що може значно звужувати коло потенційних резидентів. Таким чином виникає ризик того, що Defence City може перетворитися у режим для обраних великих гравців, і не стане масовим інструментом розвитку оборонної промисловості.
Очевидно, що законодавство про Defence City потребує доопрацювання. Йдеться не про зміну концепції, а про точкове спрощення процедур, чіткіші критерії резидентства, більшу гнучкість щодо фінансових і формальних вимог та зменшення регуляторної невизначеності. Без цього темпи приєднання нових резидентів і реальний ефект для галузі можуть залишитися дуже низькими.