Системні недоліки управління, непрозорі процедури та поблажливість до впливу рф крок за кроком перетворили Державіаслужбу з гаранта безпеки на фактор ризиків для репутації та безпеки. Наслідки подібних дій попереднього керівництва авіаційного органу нагляду сьогодні ставлять під сумнів довіру до нього, обороноздатність та перспективи української авіації.
Державна авіаційна служба України – це більше, ніж просто інституція виконавчої влади. Під час війни вона є складовою системи національної безпеки: від її постанов залежать безпека повітряного простору, міжнародна віра, стійкість авіаційного сектору та можливість авіабізнесу функціонувати результативно, а також – збереження авіаційного потенціалу України. Саме тому будь-які прорахунки в кадрах та управлінні у цьому органі матимуть довготривалі наслідки, інформує УНН.
Як свідчить минуле, реноме Державіаслужби роками нищили несумлінні менеджери, яких, вочевидь, призначали за чиїмось сприянням або квотою. Однак ключову роль у цьому процесі відіграло колишнє керівництво, передусім колишній голова Державіаслужби Олександр Більчук та його заступник Ігор Зелінський, котрі навіть під час повномасштабної війни зухвало примушували регулятор взаємодіяти з компаніями, пов’язаними з оборонно-промисловим комплексом Росії.
Системні рішення, які підірвали віру
У період управління Більчука та його “правої руки” Зелінського Державіаслужба остаточно стала сприйматися не як незалежний орган регулювання, а як закритий адміністративний центр, рішення якого були не прозорими, упередженими, суперечливими та часто завдавали шкоди національній безпеці.
Мова йде про те, що ці рішення задовольняли інтереси держави-агресора або структур, пов’язаних із російським ОПК; заважали застосуванню критично важливої транспортної авіації в інтересах сил оборони та й загалом систематично руйнували транспортну авіацію в Україні.
Як пояснили УНН представники авіаційного ринку, своїми діями Зелінський поставив операторів літаків Іл-76 перед вибором: або співпрацювати з російським розробником, що перебуває під санкціями, або відмовлятися від експлуатації літаків.
Керівництво ж більш ранніх періодів неодноразово фігурувало у скандалах, пов’язаних з корупцією, зловживанням службовими повноваженнями та конфліктами інтересів.
Разом це створило небезпечний приклад – регулятор, відповідальний за безпеку авіації, почав втрачати довіру як всередині держави, так і з боку міжнародних партнерів.
Підігрування Росії: ризики, котрі не можна ігнорувати
Окремої уваги варті рішення, ухвалені керівництвом Державіаслужби вже після 2014 року. У час, коли Україна офіційно визнала Росію державою-агресором, у регуляторній діяльності продовжували з’являтися кроки, котрі де-факто узаконювали використання російських технічних підходів, сертифікаційних практик або документації. Формально керівництво регулятора намагалося пояснити ці рішення “браком альтернатив” або “технічною необхідністю”, що не завжди було правдою. Насправді ж вони консервували залежність від російської авіаційної спадщини, ускладнювали інтеграцію України в європейський авіаційний простір, а головне, створювали враження терпимості до інтересів ворога на рівні державного регулятора.
Так Більчук був звільнений восени 2025 року через рішення про передачу супроводу ремонтної документації гелікоптерів типу Мі-8МТ(МТВ) компанії AAL Group Ltd. Чиновник проігнорував наявність в Україні сертифікованих підприємств, здатних виконувати ці функції з 2014 року, після початку війни Росії проти України. Його вибір зупинився на офшорній структурі, котра пов’язана з російським оборонно-промисловим комплексом. Кінцевим бенефіціаром AAL Group Ltd є компанія “Вертольоти Росії”, що входить до російського держконцерну “Ростех”.
Слід зазначити, що ще у 2024 році Транспортне командування Збройних сил США USTRANSCOM визнало AAL Group Ltd непридатною для співпраці, ймовірно через зв’язок компанії з Російською Федерацією.
Крім того, в період роботи управлінців Більчука та Зелінського також були ухвалені регуляторні рішення, спрямовані на створення штучних перешкод для експлуатації Іл-76 в Україні, що, вочевидь, є підривом обороноздатності держави.
Ще з 1990-х років в Україні можна було використовувати літаки Іл-76МД без додаткової бюрократії з їх переоформлення між різними відомствами, зокрема Міністерством оборони. У червні 2023 року, коли Зелінський виконував обов’язки голови Державіаслужби, після звернень представників авіаринку та Міноборони, він офіційно підтвердив відсутність перешкод для застосування транспортних літаків в інтересах України.
Втім, вже через пів року, у грудні, він змінив думку, заявивши, що Іл-76МД не мають цивільних сертифікатів типу і не можуть бути зареєстровані. Як наслідок, використання літаків для потреб військових, гуманітарних та евакуаційних місій було заблоковано. Крім того, це рішення призвело до простою бортів та додаткових витрат з бюджету на їх утримання, що є матеріальною шкодою державі.
Слід зазначити, що після незаконної анексії Криму та вторгнення Росії на Донбас Україна запровадила санкції проти російського розробника літаків Іл-76 ПАТ “Іл”. Тобто будь-яка взаємодія з цим російським підприємством заборонена.
Попри це, Зелінський та Більчук видали десятки сертифікатів перегляду льотної придатності літаків на підставі рішення підсанкційного ПАТ “Іл” від червня 2022 року. Фактично, таким чином, колишнє керівництво Державіаслужби легалізувало використання документів підприємства країни-агресора, що, за оцінками експертів, могло принести російській стороні десятки мільйонів доларів доходу.
До того ж, Зелінський проігнорував той факт, що в Україні є сертифікована організація, здатна здійснювати відповідний супровід літаків Іл-76 ПАТ “Іл” без залучення російських підсанкційних компаній, що входять до оборонно-промислового комплексу країни-агресора.
Як пояснили УНН представники авіаринку, своїм рішенням Зелінський поставив експлуатантів літаків Іл-75 перед вибором: або співпрацювати з російським розробником, що перебуває під санкціями, або відмовлятися від експлуатації літаків.
Саме ці дії юристи оцінюють як очевидну допомогу ворогові та наголошують на необхідності перевірки з боку правоохоронних органів.
Зловживання службовим становищем та корупція як маркер традиції
Як вже зазначалося, нищення репутації Державіаслужби не почалося з Більчука і Зелінського. Процес стартував задовго до них. Показовими є події 2016 року, коли детективи Національного антикорупційного бюро завершили досудове розслідування щодо тодішнього голови Державіаслужби Дениса Антонюка.
За даними слідства, Антонюк, зловживаючи службовим становищем, надав незаконні переваги приватній авіакомпанії, заблокувавши польоти державного перевізника. Збитки сягнули понад 750 тисяч гривень, а обвинувальний акт за ч.2 ст. 364 ККУ було направлено до суду для розгляду по суті.
Цей кейс став одним із перших гучних сигналів, котрий продемонстрував, що зловживання владою в Державіаслужбі перестало бути поодиноким випадком і перетворилося на звичайну справу.
Крім того, ще до повномасштабного вторгнення Росії в Україну ЗМІ звертали увагу на можливі корупційні ризики у сфері видачі дозволів на польоти. Йшлося про систематичний заробіток на прискоренні розгляду або блокуванні авіаційних заявок. У центрі уваги тоді опинився перший заступник голови Державіаслужби Сергій Коршук, котрого пов’язували з корупцією та конфліктом інтересів. ЗМІ розповідали про бізнес його родини, контракти з державними підприємствами та тісні зв’язки з колишнім керівництвом Украероруху.
Попри суспільний резонанс, система фактично з року в рік відтворювала сама себе: керівників змінювали, але підходи у їхній роботі – ні.
Ефект доміно: що ми маємо сьогодні
Разом всі ці епізоди сформували досить шкідливий спадок для Державіаслужби. Адже її реноме як незалежного регулятора зруйноване, спостерігається дефіцит віри з боку авіаційного бізнесу та міжнародних партнерів, а підозри в допомозі ворогові під час війни руйнують будь-які сподівання на роботу із забезпечення обороноздатності та збереження вітчизняної авіації.
Саме тому будь-які спроби “реанімувати” старі кадри у вигляді лобіювання призначення головою Державіаслужби Ігоря Зелінського в ручному режимі сьогодні виглядають не просто прорахунком, а прямою загрозою державним інтересам.