27 січня відзначається Міжнародний день вшанування пам’яті жертв Голокосту, що співпадає з річницею визволення концтабору Аушвіц-Біркенау. Ця дата вшановує пам’ять про 6 мільйонів євреїв та інші групи населення, винищені нацистським режимом.
27 січня світ віддає шану Міжнародному дню пам’яті жертв Голокосту – одній із найбільш трагічних сторінок історії ХХ сторіччя. Саме в цей день у 1945 році армії антигітлерівської коаліції визволили нацистський концтабір Аушвіц-Біркенау (Освенцим), що став уособленням масового винищення людей та антигуманної жорстокості нацистської влади. Цю дату було офіційно затверджено Генеральною Асамблеєю ООН у 2005 році як день міжнародної скорботи, аби людство завжди пам’ятало про злодіяння проти людяності та не допустило їх відтворення.
Що є Голокост і як він започаткувався
Голокостом іменують систематичне переслідування та винищення єврейського народу нацистською Німеччиною та її союзниками в період Другої світової війни. Однак жертвами нацистського курсу геноциду стали також роми, особи з інвалідністю, політв’язні, представники ЛГБТ-спільноти, слов’яни та інші групи, яких режим вважав “непотрібними”.
Ідейним підґрунтям Голокосту стала расова доктрина нацизму, яка проголошувала “зверхність арійської раси” та дегуманізувала євреїв і ряд інших народів. Після приходу Адольфа Гітлера до влади в 1933 році в Німеччині почали ухвалювати дискримінаційні закони, що обмежували права євреїв. Їм забороняли працювати на державних посадах, вчитися в університетах, мати бізнес. Згодом ці утиски перетворилися на відкриті репресії, погроми та насилля.
Концтабори та “фабрики смерті”
У період війни нацистська Німеччина створила мережу концентраційних таборів по всій окупованій Європі. Спочатку вони застосовувались для утримання політичних супротивників режиму, однак потім стали знаряддям масового винищення людей.
Найбільш відомими таборами смерті були Аушвіц-Біркенау, Треблінка, Собібор, Белжець, Майданек і Хелмно. У цих місцях людей вбивали в газових камерах, розстрілювали, доводили голодом або примушували до виснажливої підневільної праці. За різними оцінками, лише в Аушвіці загинуло понад 1 мільйон людей, переважно євреїв.
В цілому під час Голокосту було винищено приблизно шість мільйонів євреїв – тобто орієнтовно дві третини єврейського населення Європи на той час.
Голокост на території України
Україна стала одним з головних місць масових убивств євреїв у роки нацистської окупації. Тут злочини часто здійснювалися не в таборах, а через масові розстріли в ярах, лісах та на околицях міст і сіл.
Найбільш відомим символом трагедії в Україні є Бабин Яр у Києві, де у вересні 1941 року за два дні нацисти розстріляли понад 33 тисячі євреїв. Протягом наступних років у Бабиному Яру загинули десятки тисяч людей різних національностей.
Схожі масові страти відбувалися у Львові, Харкові, Одесі, Дніпрі, Кам’янці-Подільському, Рівному та сотнях інших населених пунктів. За підрахунками істориків, на території нинішньої України було вбито близько 1,5 мільйона євреїв.
Опір і порятунок
Незважаючи на жорстокість нацистської влади, були й ті, хто намагався чинити опір і рятувати приречених. У багатьох державах Європи люди переховували євреїв у своїх оселях, допомагали їм тікати з гетто і таборів.
Серед тих, хто допомагав – тисячі українців. Вони, ставлячи під загрозу власне життя та життя своїх сімей, сприяли порятунку інших від винищення. Це підтверджує, що навіть у найтемніші часи гуманність здатна долати страх.
Чому пам’ять про Голокост важлива сьогодні
Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту – це не тільки згадка про минуле, а й пересторога для майбутнього. Голокост став можливим через поєднання ненависті, пропаганди, байдужості і мовчазної згоди соціуму з насильством.
Україна і вшанування пам’яті
В Україні щороку 27 січня проводять пам’ятні події, уроки історії, покладання квітів до меморіалів жертвам нацизму. Держава та громадські організації працюють над збереженням місць масових поховань та документуванням історичних свідчень.
Вшанування жертв Голокосту є значущою складовою національної пам’яті України, оскільки трагедія торкнулася мільйонів людей на нашій землі та стала спільним болем для багатьох народів.
Уроки історії для всього людства
Голокост продемонстрував, до яких катастрофічних наслідків може призвести ідеологія ненависті та знецінення людського життя. Це нагадування про те, що демократія, свобода слова та повага до різноманітності потребують постійного захисту.
27 січня – це день скорботи та обов’язку пам’ятати, казати правду про минуле та докладати всіх зусиль, щоб подібні трагедії ніколи не повторилися.