Пам’яті молодшого лейтенанта В’ячеслава Плакущого (псевдонім «Джокер») Хвилина мовчання 27.01.2026 09:00 Укрінформ Залишив по собі добрі згадки у товаришів по службі
В’ячеслав проживав у Дніпрі. Ніс службу як командир 2-ї роти 1-го батальйону 260-ї бригади ТрО «Хортиця». У травні 2024 року уклав контракт та приєднався до лав підрозділу безпосередньо перед тим, як батальйон вирушив на Куп’янський напрямок.
В’ячеслав не мав досвіду в бойових діях. Проте не збентежився, активно включився в службу. Не боявся бути поряд зі своїм особовим складом на позиціях, що додало йому шани та поваги серед військових.
Траплялися серед солдатів та сержантів випадки відмови від зайняття позицій — і тоді «Джокер» особистим прикладом надихав побратимів та вів за собою.
Військовослужбовці відчували турботу про них з боку такого командира. «Джокер» знаходив підхід до людей: не силою, а через спілкування, не ігноруючи думку інших, а завдяки дипломатії. Такі методи особливо важливі, коли психологічний стан бійців перебуває на межі. Офіцер залишив по собі приємні спогади та виявляв незворушність, сміливість і рішучість.
На початку літа 2024 року, виконуючи бойовий наказ командира, молодший лейтенант В'ячеслав Плакущий власноруч здійснював ротацію особового складу на передових позиціях підрозділу. Після успішно завершеної ротації, на зворотному шляху В'ячеслав виявив засідку ворога. Віддав наказ військовослужбовцям, яких він виводив, продовжувати рух іншим шляхом. Сам вступив у бій з чисельними силами супротивника і перетягнув вогонь на себе. На превеликий жаль, у цьому бою молодший лейтенант поліг.
Родина В’ячеслава, дружина Вікторія та донька Софія, можуть гордитися своїм Героєм, який відважно виконував військовий обов’язок та захищав їх від наступу російських військ.
Зображення з родинного архіву
Підготовано Українським національним агентством Укрінформ разом з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Пам'ять Війна Війна з РФ Хвилина мовчання