Дональд Трамп розробляє концепцію міжнародної структури “Рада миру”, яка стане альтернативою ООН. Держави, які мають бажання отримати постійне представництво, повинні зробити внесок у розмірі 1 млрд доларів.
Очільник США Дональд Трамп займається розробкою плану нової міжнародної організації під назвою “Рада миру”, яка має стати альтернативою Організації Об’єднаних Націй. Відповідно до проєктного статуту, країни, які прагнуть мати постійне місце в Раді без необхідності переобрання кожні три роки, повинні сплатити разовий внесок у розмірі 1 мільярда доларів. Про це інформує УНН.
Деталі
Запропонована Трампом “Рада миру” цього тижня стала однією з основних тем для світових лідерів у Давосі. Незважаючи на те, що про її створення було заявлено ще кілька місяців тому в рамках мирного плану адміністрації стосовно Гази, питання складу та компетенції органу досі залишаються не вирішеними.
Адміністрація президента США оприлюднила свіжі відомості щодо керівництва Ради, а сам президент нещодавно припустив, що її діяльність може виходити за межі виключно сектора Гази. У той же час, формування Ради миру наштовхується на спротив з боку союзників США, оскільки держави ще вагаються – приєднуватися до ініціативи чи утримуватися від участі.
Коли і для чого була заснована Рада миру?
Про заснування Ради миру вперше повідомили у вересні як про ключовий елемент 20-пунктного плану адміністрації Трампа щодо досягнення тривалого миру в Газі та більш широкому регіоні Близького Сходу. У плані вона описувалася як новий міжнародний перехідний орган, який має визначати засади та керувати фінансуванням відновлення Гази до моменту, коли Палестинська автономія завершить програму реформ і зможе безпечно та ефективно відновити контроль над Газою.
У документі наголошувалося, що цей орган буде спиратися на найкращі міжнародні норми для створення сучасного та ефективного управління, яке слугуватиме мешканцям Гази та сприятиме залученню інвестицій.
Хто стоїть на чолі Ради миру?
На чолі Ради миру стоїть президент Трамп, який може обіймати цю посаду до тих пір, поки сам не відмовиться від неї.
За інформацією Адміністрації президента США, до призначеної “засновницької Виконавчої ради” входять:
- державний секретар США Марко Рубіо;
- спеціальний посланник США Стів Віткофф;
- зять президента Трампа Джаред Кушнер;
- колишній прем’єр-міністр Великої Британії Тоні Блер;
- мільярдер-фінансист Марк Роуен;
- президент Групи Світового банку Аджай Банга;
- радник з національної безпеки Роберт Габріель.
Окремо створюється так звана “Виконавча рада Гази”, яка має “сприяти дієвому управлінню та наданню послуг найвищого рівня для просування миру, стабільності та добробуту народу Гази”. До її складу входять:
- Стів Віткофф;
- Джаред Кушнер;
- міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан;
- Алі аль-Таваді, міністр зі стратегічних питань в офісіпрем’єр-міністра Катару;
- керівник розвідки Єгипту генерал Хассан Рашад;
- Тоні Блер, колишнійпрем’єр-міністр Великої Британії;
- Марк Роуен, американськийбізнесмен-мільярдер, головний виконавчий директор (CEO) Apollo GlobalManagement;
- міністерка з питань міжнародного співробітництва ОАЕРім аль-Хашимі;
- болгарський дипломат Ніколай Младенов;
- ізраїльський бізнесмен Якір Габай;
- Сігрід Кааг, колишня віцепрем’єрка Нідерландів іекс-посланниця ООН.
Старшими радниками Ради, відповідальними за щоденну операційну діяльність, призначені:
- Ар’є Лайтстоун;
- Джош Ґруенбаум.
Кого запрошено до Ради миру?
Станом на четвер, 22 січня, запрошення одержали понад 50 країн.
Серед них – росія, попри її триваючу агресію проти України та заяви адміністрації Трампа про те, що рфстановить настільки серйозну загрозу національній безпеці США, що Сполученим Штатам необхідно придбати Гренландію для протидії їй.
Трамп заявив, що відправив запрошення президенту росії володимиру путіну.
Також було запрошено білорусь, яка надає підтримку росії у війні проти України. Її керівник олександр лукашенко прийняв запрошення. Отже, критерії, за якими Адміністрація президента США визначає перелік запрошених країн, залишаються незрозумілими.
Цинічною виглядає реакція путіна. Очільник кремля під час засідання Ради безпеки рф прокоментував ініціативи президента США та ситуацію навколо Гренландії. Він заявив про готовність спрямувати 1 мільярд доларів із заморожених російських активів до “Ради миру”, куди раніше отримав запрошення від американського лідера.
Хто приєднався до Ради миру, а хто відмовився?
За словами спеціального посланника США Стіва Віткоффа, до Ради миру виявили бажання приєднатися до 25 країн, однак публічно про це повідомила лише частина з них.
Я вважаю, що у нас вже понад 20, можливо 25 світових лідерів, які висловили згоду
– зазначив Віткофф у Давосі.
Серед країн, які оголосили про прийняття запрошення: Ізраїль, Єгипет, Азербайджан, Косово, Об’єднані Арабські Емірати, Білорусь, Марокко, Угорщина, Катар і Канада.
Інші держави ще розглядають можливість участі.
Норвегія та Швеція, у середу 21 січня, повідомили, що наразі утримуються від участі через занепокоєння умовами приєднання. Франція має намір відмовитися від участі через побоювання, що статут “Ради миру” виходить за межі мандату щодо Гази та порушує фундаментальні принципи й структуру Організації Об’єднаних Націй.
У відповідь Трамп заявив, що запровадить 200-відсоткові мита на французьке вино та шампанське, якщо Франція не приєднається до Ради миру.
Чи одержала запрошення до “Ради миру” Україна?
Україна одержала запрошення приєднатися до Ради миру, проте президент Володимир Зеленський вважає складним членство в ній разом з росією та білоруссю, які є ворогами.
Запрошення ми одержали. Дипломати працюють над цим запрошенням. росія наш ворог, білорусь їх союзник. Відверто кажучи, поки що для мене дуже важко уявити, як ми з росією можемо бути разом в тій чи іншій раді. І це не стосується цієї ради миру. Просто росія – це про “раду війни”. І білорусь разом з ними. А саме режим лукашенка
– заявив Зеленський.
Чи повинна Рада миру замінити Організацію Об’єднаних Націй?
Президент Трамп заявив, що Рада миру “може” замінити ООН.
Розумієте, ООН просто не була дуже корисною. Я великий прихильник потенціалу ООН, але вона ніколи не реалізовувала свій потенціал
– сказав президент США.
У той же час він додав, що ООН треба дозволити продовжувати роботу, адже її потенціал “надзвичайно великий”.
У листопаді 2025 року Рада Безпеки ООН ухвалила резолюцію, яка схвалила створення Ради миру, але з мандатом, обмеженим виключно Газою. Резолюція вітала створення Ради миру “як перехідної адміністрації з міжнародною правосуб’єктністю”, що має визначати засади та координувати фінансування відбудови Гази. Вона також підтримала 20-пунктний мирний план адміністрації Трампа та дозволила державам, які співпрацюють із Радою, створювати стабілізаційні сили на території Палестини.
Що означає “Рада миру” для світу і у чому ризик: Історичні паралелі
Поточні процеси навколо “Ради миру” Трампа нагадують історичний шлях Ліги Націй після Першої світової війни. Ліга Націй – це міжнародна організація, утворена після Першої світової війни у 1920 році для уникнення війн і забезпечення колективної безпеки. Створена як інструмент колективної безпеки, Ліга виявилася нездатною діяти через відсутність єдності великих держав і реальних механізмів примусу. Коли агресори почали відкрито порушувати міжнародне право – Японія в Маньчжурії, Італія в Ефіопії, Німеччина в Європі – інституція втратила авторитет і фактично перестала виконувати свою функцію ще до початку Другої світової війни.
Сьогодні світ знову входить у подібну фазу зламу. Міжнародний порядок руйнується не різко, а через паралельні формати, ситуативні об’єднання та вибіркове застосування правил. Створення альтернативних механізмів врегулювання поза універсальними нормами означає не реформу, а відмову від спільного правового поля – так само, як у 1930-х роках Лігу Націй витіснили двосторонні домовленості та політика умиротворення. Саме на цю трансформацію звернув увагу прем’єр-міністр Канади Марк Карні, заявивши у Давосі, що “старий порядок вже не повернеться”, а середні держави змушені діяти разом, адже “якщо нас немає за столом, ми стаємо частиною меню”. За його словами, великі країни дедалі частіше використовують економічний примус як інструмент зовнішньої політики, що лише прискорює розпад системи правил.
Особливо небезпечною є логіка інтеграції агресора без відповідальності. У міжвоєнний період це подавалося як шлях до стабільності, але на практиці лише заохочувало застосування сили. Сьогодні аналогічний сигнал створює готовність залучати росію до нових “мирних ініціатив” без припинення війни та покарання за злочини.
Історичні наслідки такого підходу добре відомі: крах Ліги Націй призвів не до миру, а до гонки озброєнь і глобальної війни. Тому нинішнє знецінення ООН і поява “клубів миру” є рухом у зворотному напрямку – до світу, де правила діють лише для слабких.
Для України ця паралель особливо промовиста: саме так у 1930-х роках безпекою менших держав пожертвували заради ілюзії стабільності. Досвід Ліги Націй доводить: такі компроміси не зупиняють війну, а лише відкладають її у значно масштабнішій і руйнівнішій формі.