Вшановуючи пам’ять молодшого сержанта Антона Бондаренка (позивний «Бандерас») Хвилина мовчання 21.01.2026 09:00 Укрінформ Його очікувала наукова діяльність та світле просвітницьке майбутнє, але все обірвала війна
Він декламував латинських класиків в оригіналі, чудово розумівся на нюансах французької філософії, прагнув звільнити рідну мову від нашарувань русифікації та міг би створити не одну книгу про забутих українських класиків. Міг би, та не встиг. Антон змушений був призупинити свою просвітницьку працю, пішов боронити Україну в лавах 13-ї бригади оперативного призначення «Хартія». 15 вересня 2025 року юнак поліг смертю хоробрих на Харківщині. Йому виповнилося лише 26 років.
На випускника київського ліцею №155 та КНУ імені Тараса Шевченка Антона Бондаренка чекала чудова наукова стезя. Він завершив навчальну програму «Класична філологія та західноєвропейська мова» на кафедрі загального мовознавства, класичної філології та новогрецької мови. З 2019 року вивчав філологію у французькому Університеті Лотарингії. У 2022 році він повернувся до КНУ аспірантом на програму «Класична філологія та західноєвропейська мова». Педагоги пригадують надзвичайно талановитого юнака, який володів кількома мовами, започаткував особистий ютуб-канал з промовистою назвою «Освітарня», записав для радіо близько 30 аудіозаписів із роз’ясненням справжніх українських слів — тих, які ми втратили внаслідок русифікації.
Завдяки своїй спеціалізації та зацікавленню Антон став відомим у колі перекладачів. Його часто запрошували французькі телевізійні репортери бути для них фіксером – тією особою, яка допомагає не тільки з перекладом, але й з консультаціями та організацією логістики у пошуках інформації та контактів. Згодом вони підрахують, що Антон допоміг їм створити більше 50 матеріалів, з яких світ дізнавався про обстановку в Україні під час повномасштабної агресії.
У перші, найжахливіші для столичного регіону дні, коли частина області зазнавала постійних обстрілів та була окупована, Антон став одним із тих, хто допомагав вивозити цивільних із Бучі та Ірпеня.
«…вивозь евакуйованих людей з Ірпеня та Бучі від Академмістечка туди, куди вони попросять. У нас на це немає сил і часу. Вони розгублені, налякані, часто без будь-яких речей. І нам дуже треба, щоб ті люди не накопичувалися на точці вивантаження, а відразу потрапляли до родичів, друзів, в лікарні, на вокзал… Щовечора Антон телефонував чи писав мені і доповідав, скільки, кого і куди він відвіз. Тому, якщо ви з Ірпеня чи околиць і в лютому-березні 2022 року вас з «Академу» підвозив юний чорнявий хлопчина на золотистій Honda Civic, знайте – це був Антон Бондаренко», – згадує свого товариша у той час науковець, волонтер, а зараз військовий Антон Сененко.
Але цього всього для відчуття своєї необхідності у важкі для країни часи юнакові було замало. І у 2024 році, успішно захистивши диплом магістра, він з власної волі пішов на фронт. У 13-й бригаді НГУ «Хартія» Антон став тимчасово виконуючим обов’язки головного сержанта роти, де служили іноземці. Знання мов допомогло у взаємодії з ними. Командири побачили в хлопцеві лідерські здібності та відправили на навчання до Британії. Після повернення він по суті виконував обов’язки головного сержанта-українця колумбійської роти підрозділу.
«"Бандерас", безсумнівно, був закоханий у свою роботу та умів запалити своєю енергією всіх довкола. Я рідко був так вражений у житті. Адже "Бандерас" повністю віддав себе військовій службі на найбільш ризикованій та найскладнішій професії – піхотинця. Не в управлінні, не перекладачем, а справжнім воїном», – написав журналіст Юрій Бутусов, якому довелося служити разом з Антоном.
«Він ставився до своїх підопічних відверто і уважно, знав проблеми кожного і намагався зарадити, – згадував побратим «Кордова». Він не стояв осторонь – він був із людьми. Безперервно навчався сам, тренував бійців, підтримував кожного, хто потребував допомоги. Його приклад був тихим, але дуже вагомим», – згадують Антона у бригаді.
Навіть «на нулі» Антон лишався просвітником. Побратими у пам’ятних дописах в соцмережах розповідають про спільні часи на передовій та «філологічні дискусії», що велися між бойовими завданнями.
Одного вечора в наметі виникла суперечка: як українською назвати барбера? — Голяр! — впевнено відповів Антон. Тоді ніхто не повірив, навіть глузували, мовляв, придумав на ходу. Загартовані воїни наполягали на своєму, а в Антона не було під рукою інтернету, щоб довести свою рацію. Лише через рік після тієї суперечки один із його друзів, проїжджаючи центром Києва, побачив вивіску «Голярня». Хотів сфотографувати й відправити Антону — мовляв, твоя взяла, друже! Але відправляти вже не було кому…
«Голярня», «полигачі», «патякати», «некукібниця» — він насолоджувався автентичними українськими словами та дарував їх іншим.
15 вересня 2025 року під час бойової операції на Харківському напрямку «Бандерас» зник безвісти. Вивезти тіло полеглого героя з місця, де ворожі дрони чергують майже цілодобово, вдалося лише через кілька тижнів. У листопаді ж тест ДНК засвідчив, що Антон загинув від прямого влучання ворожого дрона. Поховали Героя на Національному військовому меморіальному цвинтарі на Київщині.
«Ти прожив коротке, але надзвичайно яскраве та насичене життя, запалюючи серця і душі. Це, блін, несправедливо, що ти пішов у вічність і залишив нас усіх тут без пояснення інших маловідомих слів, які, можливо, тепер і нікому буде вже роз’яснювати», – написав Сененко.
У «Хартії» «Бандераса» часто згадують з великим жалем та повагою до його життєвого звершення. Його військова справа продовжує жити. В одній з наступних штурмових операцій колумбійська рота «Хартії» знищила ротний опорний пункт російських окупантів. Бійці, яких відбирав та готував Антон, проявили себе мужньо та стійко.
Вічна шана героїчному Воїну!
Фото: Фейсбук-сторінка Антон Бондаренко
За матеріалами: 13-та бригада НГУ «Хартія», Фейсбук-сторінка Юрій Бутусов та Фейсбук-сторінка Антон Сененко
Підготовано Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Пам'ять Війна Війна з Росією Хвилина мовчання