Урядовий апарат має намір розглянути кандидатуру Ігоря Зелінського на місце очільника Державіації, його просуває заступник прем’єр-міністра Олексій Кулеба. Це призначення викликає серйозні питання, враховуючи рішення Зелінського, прийняті під час його роботи в керівництві авіаційного органу регулювання.
Кабінет міністрів України планує обговорити кандидатуру Ігоря Зелінського на посаду керівника Державної авіаційної служби України. Подання до Кабінету Міністрів, за інформацією джерел УНН, лобіює віцепремʼєр з питань відновлення Олексій Кулеба. Дане призначення містить у собі ряд значних ризиків, які повʼязані з рішеннями, що приймались Зелінським під час роботи заступником керівника Державіаслужби.
Рух по карʼєрних сходинках після звільнення
Ситуація із Зелінським на даний момент виглядає дивною. У лютому 2025 року заступник прем’єр-міністра Кулеба звільнив Зелінського з посади заступника очільника Державіаслужби. У той час Зелінський був “правою рукою” тодішнього керівника відомства Олександра Більчука, до роботи якого також є чимало питань. Після звільнення Більчука з посади керівника Державіаслужби Кулеба раптово змінив свою думку і вніс кандидатуру Зелінського на розгляд Кабміну – цього разу на посаду керівника авіаційного регулятора.
Цей кадровий поворот відбувається на фоні політичної нестабільності навколо самого заступника прем’єр-міністра. У Верховній Раді зареєстровано проєкт постанови про усунення Кулеби у звʼязку з корупційними скандалами у сфері відновлення, зокрема під час його роботи на посаді голови Київської ОДА. У пояснювальній записці до проєкту постанови згадуються журналістські розслідування щодо завищення ціни робіт та можливого розкрадання бюджетних коштів.
На цьому тлі просування “своєї” людини на посаду керівника Державіаслужби все більше нагадує намагання зберегти вплив на стратегічного регулятора у випадку політичної відставки.
Спадщина Більчука та роль Зелінського
Уряд звільнив керівника Державіаслужби Олександра Більчука після того, як у серпні 2025 року ним було прийнято рішення передати супровід ремонтної документації вертольотів типу Мі-8МТ(МТВ) компанії AAL Group Ltd. Чиновник проігнорував наявність в Україні сертифікованих підприємств, які можуть виконувати ці функції з 2014 року, після початку російської агресії проти України. Його вибір припав на офшорну структуру, яка, повʼязана з російським військово-промисловим комплексом. Кінцевим бенефіціаром AAL Group Ltd є компанія “Вертольоти росії”, що входить до російського державного концерну “Ростех”.
Слід відзначити, що ще у 2024 році Транспортне командування Збройних сил США USTRANSCOM визнало AAL Group Ltd непридатною для співпраці очевидно через звʼязок компанії з російською федерацією.
В результаті це не завадило Більчуку прийняти рішення на її користь, через що його згодом звільнили. Очевидно, що Зелінський, як його заступник і “права рука”, не міг не знати про ці процеси і, більше того, імовірно брав у них безпосередню участь. Адже саме він виконував обовʼязки керівника Державіаслужби, коли Більчук був у відпустках або відрядженнях.
Руйнування української транспортної авіації
Представники українського авіаційного ринку характеризують період роботи Зелінського на посаді заступника очільника Державіаслужби (2020–2025 роки), як час системного і цілеспрямованого руйнування транспортної авіації. Якщо у 2016 році в державному реєстрі було більше 20 літаків Іл-76, то на початок 2025 року їх залишилося лише два, та й ті не мають льотної придатності.
Експерти зазначають, що саме за рішеннями минулого керівництва Державіаслужби ці борти були виключені з українського реєстру та фактично перейшли під контроль росії. У цей період також були прийняті регуляторні рішення, спрямовані на створення штучних перепон для експлуатації Іл-76 в Україні.
В умовах повномасштабного вторгнення росії такі дії виглядають особливо небезпечними, оскільки держава втратила транспортний флот, критично важливий для військової та гуманітарної логістики.
Блокування застосування Іл-76МД для потреб армії
Ще з 1990-х років в Україні існували рішення, які дозволяли використання літаків Іл-76МД без складних бюрократичних процедур, зокрема їх переоформлення між різними відомствами, у тому числі Міністерством оборони. У червні 2023 року, коли Зелінський виконував обовʼязки керівника Державіаслужби, він офіційно підтвердив відсутність перешкод для застосування транспортних літаків в інтересах України. Цю позицію підтримували як представники авіаційного ринку, так і Міноборони.
Втім вже через пів року, в грудні, він радикально змінив своє бачення, заявивши, що Іл-76МД не мають цивільних сертифікатів типу і не можуть бути зареєстровані. В результаті використання літаків для потреб військових, гуманітарних та евакуаційних місій було заблоковано.
Крім того, це рішення призвело до того, що вкрай необхідна авіатехніка простоювала, в той час як держава продовжувала витрачати бюджетні кошти на її утримання. Тож очевидно державі завдано значної шкоди, в тому числі матеріальної.
Порушення вимог санкційного законодавства і співпраця з рф
Варто зауважити, що після незаконної анексії Криму та вторгнення росії на Донбас у 2014 році Україна ввела санкції проти російського розробника літаків Іл-76 ПАТ “Іл”. Тобто будь-яка співпраця з цим російським підприємством як на приватному, так і на державному рівні була заборонена.
Та це не завадило Зелінському видати десятки сертифікатів перегляду льотної придатності літаків на основі рішень підсанкційного ПАТ “Іл”.
Слід зазначити, що у рішенні російського ПАТ “Іл”, виданому у червні 2022 року вказано серед іншого, що “у випадку зміни експлуатанта (власника) або перереєстрації літака “Рішення” втрачає чинність та підлягає переоформленню у встановленому порядку”. Тож виходить, що Зелінський видав сертифікат на підставі недійсного рішення.
Фактично таким чином він узаконив використання документів підприємства країни-агресора, що, за оцінками експертів, могло принести російській стороні десятки мільйонів доларів прибутку.
Водночас в Україні є сертифікована організація, здатна здійснювати відповідний супровід літаків Іл-76 ПАТ “Іл”без залучення російських підсанкційних компаній, що входять до військово-промислового комплексу країни-агресора.
Як пояснили УНН представники авіаційного ринку, своїм рішенням Зелінський поставив експлуатантів літаків Іл-75 перед вибором: або співпрацювати з російським підсанкційним розробником, або відмовлятися від використання літаків.
На думку юриста Дмитра Касьяненка такі дії Зелінського мають бути предметом розслідування правоохоронних органів.
“Регулятор не має права видавати дозвільні документи, сертифікати чи інші акти, якщо їх підставою є рішення або висновки російських компаній, що перебувають під санкціями. Санкційний режим означає повну заборону будь-якої прямої чи опосередкованої співпраці, у тому числі через документи, експертизи або “технічні обґрунтування”. Видача дозволу в такій ситуації фактично легалізує вплив підсанкційного суб’єкта через державний орган України. Якщо такі дозволи видані, це дає підстави говорити про обхід санкцій і продовження фактичної взаємодії з рф”, – пояснив він.
За словами юриста, у разі доведення умислу йдеться про можливу кваліфікацію за статтями 111-2 (пособництво державі-агресору), якщо буде виявлений умисел та реальна допомога країні агресору, ст. 364 КК України (зловживання владою), за умови, що рішення приймалось всупереч інтересам Державіаслужби, ст. 367 КК України (службова недбалість), якщо посадовці “не перевірили” санкційні обмеження та процедури. Розслідування таких фактів належить до компетенції Служби безпеки України та інших правоохоронних органів.
Кадрове рішення як перевірка для держави
Історія із Зелінським – це не тільки про минулі помилки. Частина прийнятих ними рішень і зараз продовжує створювати проблеми для авіаційної галузі та ставить під загрозу національну безпеку. Призначення людини з таким минулим на посаду керівника Державіаслужби виглядає як спроба зберегти старі методи під новою назвою.
Очевидно, що в умовах повномасштабної війни Уряд не може допустити, щоб авіаційний регулятор очолював чиновник, чия діяльність пов’язується зі шкодою національним інтересам, зокрема безпеці, порушенням санкцій та підігруванням інтересам супротивника.