Ресурс StopOdrex, заснований родичами померлих пацієнтів лікарні “Одрекс”, знову функціонує після призупинення роботи. Хостинг-провайдер HOSTiQ висловив жаль та запропонував підтримку даній платформі.
Веб-сайт StopOdrex, ініційований близькими померлих відвідувачів та людьми, які постраждали внаслідок медичного догляду в приватній лікарні “Одрекс” в Одесі, знову працює після нетривалого припинення доступу. Про це проінформувала співзасновниця ресурсу Христина Тоткайло, інформує УНН.
Ресурс StopOdrex знову функціонує і продовжує отримувати запити – як відкрито, так і анонімно. І, як зазначає Христина, число даних запитів і нових історій від минулих клієнтів лікарні та сімей померлих в Odrex зростає щоденно.
Ми не припиняємо збирати справжні розповіді та нарікання осіб, які постраждали від діяльності одеської клініки “Одрекс”. Направляйте нам свої історії – відкрито чи приховано. Кожен голос важливий. Кожна розповідь важлива. Не дамо нам змусити замовкнути!
– опублікувала у Facebook Христина Тоткайло.
Окрім того, після її публічного повідомлення про ситуацію з блокуванням ресурсу з Христиною безпосередньо зв’язалися представники хостинг-сервісу HOSTiQ.
Вони пояснили, що технічне обмеження доступу до домену було виконано не за рішенням HOSTiQ, а на рівні наступної інфраструктурної ланки – реєстратора доменів. Разом з тим, компанія HOSTiQ виразила співчуття потерпілим і запропонувала веб-платформі StopOdrex підтримку у формі хостинг-послуг.
Проте, як підкреслила Тоткайло, головним залишається інше: припинення роботи сайту з історіями і наріканнями людей відбулося безпосередньо після звернення компанії DIM MEDICINE LLC – власника торгової марки. Даний факт, за її словами, підтверджений у відповіді хостинг-провайдера.
Тобто причина призупинення роботи не зникла і не змінилася. Це була спроба зупинити функціонування платформи, де рідні померлих і постраждалі хворі відкрито розповідають про свій досвід лікування. Формально – через процедури. По суті – через зміст і незручну для лікарні правду
– зазначила вона.
Активісти наголошують: StopOdrex є неприбутковою і аполітичною ініціативою, заснованою для публічного збереження розповідей пацієнтів, взаємної підтримки та контролю за ходом кримінальних розслідувань у межах так званої “Справи Odrex”.
Згадаємо
У серпні 2024 року Христина Тоткайло дізналася, що в її батька онкологія. Родина проживає в Києві, тому спершу вони звернулися до лікарні “Феофанія”. Консиліум лікарів, за словами Христини, вирішив, що інтенсивна хіміотерапія у випадку її батька є занадто ризикованою і не має проводитися до радикального хірургічного втручання.
На консиліумі був присутній хірург Ігор Бєлоцерковський. Христина зауважує, що він особисто запропонував можливість лікування в одеській лікарні “Одрекс”, де працює його дружина – онколог Марина Бєлоцерковська. Саме там, за його словами, батькові Христини мали зберегти гортань і голос.
Це моя дружина. Вона компетентний лікар. Їдьте. Він дзвонить їй і запитує, чи може вона прийняти такого пацієнта. Вона відповідає: “так, без проблем, можу”. Але перед тим, як їхати, потрібно оплатити консультацію, не консультуючись. Я спитала: як так, я ж можу приїхати й проконсультуватися на місці? Він каже: ні, це треба робити заздалегідь, платити потрібно за пусте місце. Саме так мені й сказали
– згадує Христина.
Уже тоді у жінки зародилися сумніви, однак, за її словами, коли мова йде про життя близької людини – ти використовуєш найменший шанс.
У “Одрексі”, за словами Христини, пообіцяли “врятувати” батька: призначили п’ятиденний курс хіміотерапії та запланували другий. Чоловікові встановили гастростому (систему для харчування, яка мала потребувати постійного догляду ред.). Христина просила перевіряти та змінювати пов’язки, але, як вона стверджує, лікарі її не почули: за п’ять днів лікування гастростому нормально не оглядали. Прилад дістали тільки за дві години до виписки – коли в зоні гастростоми вже утворився наскрізний отвір, через який витікало все, що потрапляло до шлунку.
Повернувшись до Києва, вони зіштовхнулися з різким погіршенням стану батька. У нього почали відмовляти нирки, з’явилися рани в роті. На повідомлення про це, стверджує Христина, помічниця лікарки Бєлоцерківської відповіла: “Сьогодні вихідний, телефонуйте в понеділок”.
Жінка розповідає, що намагалась з’ясувати, що давали батькові для печінки, для нирок, на що почула від лікаря: “Навіщо ви ставите такі питання?”.
Христина впевнена, що в ситуації, коли навіть у київських лікарнях відмовлялися від такої хіміотерапії на цій стадії, призначення агресивного курсу в “Одрексі” було серйозною лікарською помилкою. Родина заплатила понад 250 тисяч гривень, але врятувати батька не вдалося. Він помер.