Кримінальне провадження щодо групи авіаційних фірм Романа Мілешка тягнеться вже понад три роки без пред’явлення обвинувачень. Ряд правоохоронних структур не знайшли ознак злочину, що наводить на думку про можливий тиск з боку конкурентів.
Судове переслідування групи авіаційних підприємств, що належать підприємцю Роману Мілешку, яке триває вже більше трьох років, все більше скидається не на намагання встановити правду, а на засіб впливу з боку суперників. За цей час слідство не висунуло жодній особі звинувачення, а кілька правоохоронних відомств, які розглядали ідентичні заяви про ймовірні порушення законодавства, не виявили складу злочину. Колишній перший заступник керівника Державного бюро розслідувань Олександр Бабіков у коментарі УНН зауважив, що подібні справи часто є наслідком умисного тиску на бізнес.
Судове переслідування без будь-яких підстав
У листопаді 2022 року слідчі Національної поліції відкрили кримінальне провадження №12022000000001276 за заявою ГО “Рада ветеранів АТО”, яку пов’язують із власником ПрАТ “Українські вертольоти” Володимиром Ткаченком. Саме ця громадська організація також ініціювала цілу низку кримінальних проваджень проти групи компаній Мілешка в інших правоохоронних структурах, які в результаті були закриті через відсутність ознак злочину.
У заяві до правоохоронних органів голова ГО Павло Мошковський заявив про “російську змову”, нібито розроблену батьком підприємця, який був експертом у сфері авіації та жив у росії.
Таким чином, розслідування намагалося з’ясувати, чи координував Мілешко-старший свої дії з сином у 2022–2023 роках. Йшлося нібито про спробу захоплення держпідприємства “Антонов” і ПрАТ “Українські вертольоти” в інтересах країни-агресора.
Однак, як пояснив сам бізнесмен Роман Мілешко, його батько тривалий час хворів і помер у 2022 році, і тому фізично не міг брати участь у жодних діях, які йому намагаються приписати.
Слідство також вважає, що декілька компаній з ОАЕ нібито підконтрольні резидентам рф і з ними співпрацюють компанії Мілешка. Однак, за словами генерального директора компанії “Константа” Вадима Вдовенка, ця інформація також не відповідає реальності.
У нас є всі документи, що підтверджують, що жодних резидентів рф ніколи не було. Кожна компанія, з якою співпрацює Роман Мілешко, була перевірена банками ЄС, ОАЕ та України. Група компаній безпосередньо законтрактована з ООН, WFP, урядами багатьох країн ЄС. Комплаєнс зазначених міжнародних і національних структур є одним з найвищих у світі, і говорити про фінансування держави-агресора є, м’яко кажучи, абсурдним
– розповів він у коментарі УНН.
Незважаючи на очевидну нелогічність фабули, розслідування у справі тривало три роки, після чого поліція передала провадження до СБУ. Джерела УНН у правоохоронних органах стверджують, що після допиту Мілешка, де він під протокол повідомив про смерть батька, слідчі усвідомили безперспективність провадження. Але, вочевидь, не бажаючи брати на себе відповідальність за закриття провадження і переслідування підприємця з надуманих причин, його “перекинули” в інший орган.
Варто зазначити, що у 2023 році слідчі Служби безпеки вже перевіряли аналогічні звинувачення під час розслідування кримінального провадження №22023000000000628. Тоді заяву теж подала вже згадана ГО “Рада ветеранів АТО”, пов’язана з “Українськими вертольотами”. Тоді слідством не було встановлено жодних порушень і нікому не було повідомлено про підозру.
Схожий сценарій відбувався у 2023 році й у Державному бюро розслідувань. Справа №62023000000000305 була відкрита за аналогічними звинуваченнями, але за результатами розслідування ознак злочину слідчі також не виявили.
Варто додати, що СБУ та Головне управління розвідки Міністерства оборони, за інформацією УНН, раніше офіційно підтвердили відсутність підстав для внесення компаній Мілешка до списків санкцій.
Що криється за атакою на групу компаній
Колишній перший заступник голови Державного бюро розслідувань Олександр Бабіков пояснює, що атака з усіх боків – типові дії для замовних справ.
Коли хочуть замовити конкурента і, скажімо так, витіснити його, створити йому додаткові проблеми для того, щоб він не був таким конкурентоспроможним, свідомо направляються до різних правоохоронних органів такі заяви, щоб створювали проблеми цьому підприємству
– зазначив юрист.
За його словами, іноді правоохоронці використовують ще більш ризикований підхід у своїй роботі.
Коли правоохоронці нападають, наприклад, на підприємця, проводять у нього слідчі дії, пред’являють майнові вимоги, отримують неправомірну вигоду, нібито закривають кримінальне провадження, передають інформацію до іншого правоохоронного органу, який повторює цей механізм. І так буває 2-3-4 рази, поки по всіх не пройдеться
– розповів Бабіков.
При цьому, за його словами, часто відбувається маніпулювання з Кримінальним кодексом – правоохоронці змінюють статті ККУ, що інкримінуються, для відповідності підслідності тому чи іншому органу, а фабула справи залишається тією самою.
Бабіков пояснив, якщо один слідчий орган закриває кримінальне провадження, то це є правовою підставою для закриття решти справ. Однак в українському законодавстві, на жаль, відсутній механізм, який би змусив правоохоронний орган закрити своє кримінальне провадження.
Вони можуть один і той самий факт кваліфікувати за різними статтями кримінального правопорушення, щоб це підходило під їхню підслідність. Ну, наприклад, одну й ту саму подію можуть НАБУ розслідувати як ст. 191 ККУ, ДБР як ст. 364 ККУ, Національна поліція як ст. 190 ККУ, а Служба безпеки, наприклад, як фінансування тероризму або додати ще якусь колабораційну діяльність чи інший склад злочину, який виключно в їх підслідності. Тобто це маніпулювання зі статтями Кримінального кодексу, і механізму, який би запобігав цьому, Кримінальний процесуальний кодекс наш не передбачає
– пояснив юрист.
Тож очевидно, що переслідування групи компаній Мілешка може бути типовим прикладом замовного кримінального переслідування, де правоохоронна система використовується як інструмент бізнес-конкуренції.