Пам’яті пластуна і воїна Андрія Буди Мить тиші 21.12.2025 09:00 Укрінформ Він виховав двох Українських Героїв, котрим цю відзнаку держава присвоїла після смерті
Пластун-сеніор, вояк 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» Андрій Буда помер 10 грудня 2025 року під час бойового завдання у селищі Свято-Покровське Бахмутського району внаслідок удару ворожого безпілотника. Він був славетною постаттю в Пласті, двоє його вихованців є Героями України.
Як передали в Тернопільському Пласті, Андрій приєднався до них на зорі 1990-х років: «Був новачком, потім юнаком гуртка «Сірі Вовки» 29 куреня ім. Ю. Старосольського, згодом перейшов до 51 куреня ім. Святослава Завойовника. Пластову клятву склав 1 грудня 1998. Згодом здобув звання розвідувача. Активний діяч пластового життя. Організатор і співорганізатор багатьох пластових вишколів, таборів, ігор та заходів. Один із прихильників індіанського пластування та розбудови мандрівництва, зокрема через крайовий табір «Говерля». Час від часу був членом станичної старшини Тернопільського Пласту».
Світлина пластового наставника Андрія Буди з підопічними гуртка «Сірі Вовки», двоє з яких, Віталій Дерех і Віктор Гурняк, носять звання Герой України посмертно, облетіла засоби масової інформації.
Історик, пластун Юрій Юзич написав у Фейсбуці, що на передовій загинув найкращий наставник Національної скаутської організації України Пласт.
«Найкращий, оскільки виховав групу юнаків, з яких двоє удостоєні найвищої державної нагороди – Героя України. Один раз давши пластову обіцянку вірності Україні, вони дотримувалися її до кінця. Були серед тих, хто не міг сидіти в дома, коли відданість Вітчизні вимагає тебе на революції чи фронті. Всі троє пройшли обидва Майдани і в 2014 пішли добровольцями», – розповів Юзич.
Він сказав, що діти були в захваті від Андрія.
«Мало хто в наш час може легко пройти десятки кілометрів босим або в домашніх «капцях». Андрій був мінімалістом. Починаючи від пластового однострою. До рюкзака – любив звичайного «колобка». А ще запросто ходив горами без мапи та компаса, відставав (о, які в нього були чудові гриби, які сам збирав) і наздоганяв свою групу, вибираючись із якихось хащ. У 2014 році Андрій був серед тих, хто в числі перших пішли захищати рідний край. З гумором розповідав, як потрапив у розвідку. Як його хлопці скидались на спорядження, тому що вони тепер «розвідники» і треба вирізнятись відповідно. Андрій сміявся з них, оскільки знав, що справжній розвідник не у спорядженні. Співчуття родині та близьким. Вічна пам'ять, Друже! СКОБ! (пластове вітання – ред.),» – написав Юзич.
Один із вихованців Андрія, Тарас Волянюк, котрий також серед п’ятьох на знаменитій світлині і також воює у війську, дізнавшись про його смерть, написав: ми просто закінчуємося…
«Загинув Андрій Буда, мій пластовий наставник з 12-ти років. Це в нього на коліні я сиджу на цій фотографії.
Андрій брав участь в АТО, з 22 року – у повномасштабній війні. Щирий, добрий і радісний чоловік. Він так багато зробив для нас, дітей і юнаків, коли нам потрібна була ця підтримка та рольові приклади в період формування особистості…
З цього фото нас залишилось в живих лише двоє, інші троє полягли у війні: Андрій, Віталій Дерех і Віктор Гурняк. Ми просто закінчуємося…», – написав Волянюк.
Поза Пластом і війною Андрій був відомим мандрівником і дослідником історії.
Як розповіли в Тернопільському Пласті, він працював викладачем історії в школі №12 міста Тернополя, менеджером з продажу, менеджером у книгарні «Є».
«З початком так званої антитерористичної операції в травні 2014 року зголосився до лав оборони України. Став бійцем 6-го батальйону ТрО Тернопільської області («Збруч»). Брав участь у військових діях з оборони Маріуполя та служив на Херсонщині, охороняючи шляхи з Криму. У 2017 році уклав контракт з 10-ю окремою гірсько-штурмовою бригадою, після чого був залучений до виконання завдань в районі міста Попасна на Луганщині.
З повномасштабним російським вторгненням мобілізувався до 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Брав участь в обороні Лисичанська та Слов’янська на Донеччині. За час участі в АТО і повномасштабному вторгненні отримав сім відзнак і медалей. Проте у війську був солдатом – принципово відмовлявся від сержантських звань».
«За документами був водієм кулеметного взводу. Насправді три роки у роті вогневої підтримки – протитанковий взвод, де використовував корсари, фаготи, джавеліни», – написав про побратима Юзич.
Іще додав, що Андрій був з тих військових пластунів, котрі беруть відгули з війська для того, щоб поїхати на пластовий табір «Говерля».
«Не десь в Європу, а в Карпати, до дітей, які потребують підтримки та ціннісних орієнтирів. До вихованців Пласту, які готуються до чи для фронту», – написав Юзич.
Портрет Андрія Буди пензля Юрія Журавля
Товариш військового, мандрівник Володимир Горон, написав, що про смерть Андрія стало відомо 11 грудня – в День гір.
«Сьогодні День Гір. І сьогодні я дізнався, що десь в горах Донеччини помер пластун Андрій Буда. Колись давно – в часи турклубу Кристал ходили з ним разом в гори. Я не знав Сковороду, але Андрій чимось нагадував його: завжди здавався філософом. Честь», – поділився Горон.
Волонтерка Дарця Веретюк на згадку про Андрія Буду написала:
«10 грудня Андрій Буда взяв весло і відплив звідси на своєму надувному каное в якийсь прекрасний простір, сподіваюся. Про його героїчний вчинок і шлях воїна буде де прочитати, тому що він справді такий і був. Як і у інших паломників такого високого ґатунку, мав вправний аналітичний розум, загострене почуття справедливості та завжди пряму відвертість мови — рідкісні риси, важкі. Дуже цінні. Завжди прямолінійний і простий. Тим і складний для багатьох. Зате йому можна було довіряти. Хай твій шлях далі буде легкий і цікавий, а ватра яскравою і теплою», – написала Веретюк.
Церемонія поховання Андрія Буди відбулася 14 грудня 2025 року на Пантеоні Героїв Микулинецького кладовища у Тернополі.
Слава Герою!
Фото: Фейсбук-сторінка Андрій Буда, Фейсбук-сторінка Iryna Myronova, Тернопільський Пласт
Пам'ять Пластуни Війна Війна з Росією Мить тиші