: БМ-30 «Смерч»: модернізовані версії України та Росії 300-мм РСЗВ та втрати окупаційних військ
Саня Козацький 27 Липня, 2026 12:39
РСЗВ «Торнадо-С». Фото: МО РФ Поширити в соцмережах:
Україна та Росія мають бойовий досвід застосування реактивних систем залпового вогню (РСЗВ) БМ-30 «Смерч» протягом повномасштабної війни.
Під час бойових дій артилеристи ЗСУ та російські військові використовували різноманітні типи реактивних боєприпасів — від тих, що зберігалися на складах десятиліттями, до найновіших, розроблених останніми роками.
БМ-30 «Смерч»
БМ-30 «Смерч» (індекс ГРАУ – 9К58) — це радянська 300-мм реактивна система залпового вогню (РСЗВ) великої дальності. Її призначення — ураження живої сили, бронетехніки, артилерійських підрозділів, командних пунктів, сховищ боєприпасів та інших важливих об’єктів противника на значних дистанціях.
Розробка цього комплексу розпочалася в другій половині 1970-х років у Тульському державному науково-дослідному інституті точного машинобудування, який пізніше став частиною НВО «Сплав».
Пускова установка РСЗВ «Смерч». Фото: Командування Сухопутних військ ЗСУ
Перші тестові випробування відбулися у 1983 році, а державні випробування завершилися через кілька років. У 1987 році систему було офіційно прийнято на озброєння радянської армії. Серійне виробництво стартувало наприкінці 1980-х років.
Вона стала першою радянською РСЗВ такого класу, яка поєднала велику дальність ведення вогню з підвищеною точністю завдяки системі корекції траєкторії польоту реактивних снарядів. На момент свого створення і протягом тривалого часу вважалася найбільш далекобійною та потужною РСЗВ у світі.
Вперше її було представлено широкому загалу у 1993 році на виставці озброєнь IDEX-93, що проходила в Абу-Дабі (Об’єднані Арабські Емірати).
Ключовим елементом системи є бойова машина БМ-30, побудована на базі чотиривісного колісного шасі підвищеної прохідності МАЗ-543М.
Пускова установка обладнана блоком із 12 гладких трубчастих напрямних. Стрільба може здійснюватися як одиночними снарядами, так і залпом. Запуск снарядів можливий з кабіни бойової машини або з виносного пульта управління.
Повний залп триває 38 секунд, а час підготовки машини до ведення вогню після зайняття позиції складає до трьох хвилин. Завдяки системі автономної прив’язки до місцевості та стабілізації шасі, комплекс може швидко залишати вогневу позицію, що мінімізує ризик потрапляння під ворожий вогонь у відповідь.
Реактивна система БМ-30 «Смерч» російських військових в Україні. 2022 рік. Джерело: Міноборони Росії
Дальність стрільби базовими реактивними снарядами варіюється від 20 до 70 кілометрів. При використанні модернізованих боєприпасів цей показник може досягати 90 кілометрів.
Важливою технічною особливістю «Смерча» стало застосування системи корекції траєкторії польоту ракет. Кожен снаряд оснащений системою управління з газодинамічними рулями, яка коригує політ за кутами тангажу та рискання. Це дозволило зменшити розсіювання снарядів у два-три рази порівняно з некерованими ракетами попередніх поколінь.
Однак, попри це, їх точність залишається обмеженою, і вони підходять лише для ураження групових цілей на відкритій місцевості.
Снаряд 9М55К до РСЗВ «Смерч». Фото: missilery.info
Для системи розроблено широкий спектр 300-мм снарядів вагою приблизно 800 кілограмів кожен, з масою бойової частини від 243 до 280 кілограмів. Комплекс може стріляти осколково-фугасними, кумулятивно-осколковими, термобаричними (об’ємно-детонуючими) боєприпасами, а також касетними снарядами, призначеними для дистанційного мінування території протитанковими або протипіхотними мінами. Повний залп батареї з шести пускових установок здатний покрити площу близько 67 гектарів.
Перезаряджання системи виконується за допомогою транспортно-зарядної машини 9Т234-2, яка також базується на шасі МАЗ. Вона оснащена краном-маніпулятором і перевозить 12 додаткових реактивних снарядів. Заряджання пускової установки силами обслуги займає близько 20 хвилин.
«Смерч» почали серійно випускати наприкінці існування СРСР, тому промисловість не встигла виготовити значну кількість цих систем.
Tatra 815-6ZVR8T в якості шасі для пускової установки РСЗВ БМ-30 «Смерч» Фото: B Mathur/Reuters
Такі РСЗВ входять до складу арсеналів багатьох країн, включаючи Росію, Україну, Білорусь, Азербайджан, Вірменію, Казахстан, Кувейт, Алжир, Індію, Китай, Перу, Туркменістан і Венесуелу. На базі БМ-30 також були розроблені модифікації та аналоги, зокрема китайська PHL-03.
Станом на 2023 рік, російські сухопутні війська експлуатують приблизно 100 систем, а морська піхота — близько 4.
«Торнадо-С»
У Росії в 2010-х роках було розроблено модернізовану версію «Смерча», названу «Торнадо-С». Головною відмінністю від базової системи стала можливість використання високоточних 300-мм ракет під індексами 9М544 та 9М549.
Російський керований боєприпас для РСЗВ «Торнадо-С». Фото: НПО «Сплав»
Обидві ракети оснащені касетною бойовою частиною та здатні уражати цілі на відстані до 120 кілометрів.
Вони можуть коригувати траєкторію польоту, що значно підвищує точність ураження. Перед пуском для кожного снаряда може бути встановлене індивідуальне польотне завдання. Згідно з російськими даними, кругове ймовірне відхилення керованих снарядів становить близько 5–10 метрів.
300-мм реактивні снаряди 9М544/9M549 для реактивної системи залпового вогню «Торнадо-С». Фото: missilery.info
Відомо, що саме з «Торнадо-С» російські війська неодноразово завдавали ударів по українських населених пунктах та містах, спричиняючи загибель цивільного населення.
Системи керування 9Б706.01 для ракет РСЗВ «Торнадо-С». 09.07.2022. Кривий Ріг. Україна. Фото: Олександр Вілкул
Йдеться, зокрема, про атаки на Кривий Ріг та Красногорівку.
Елементи російського снаряда до РСЗВ «Торнадо-С» в Красногорівці. Березень 2022
У блоках наведення ракет для таких систем ще у 2022 році були виявлені імпортні комплектуючі. Йдеться про цивільну електроніку, яка не відповідає військовим стандартам і призначена для використання у побутовій техніці. Детальніше про «Торнадо-С» можна дізнатися тут.
«Сарма»
У 2023 році російські ЗМІ вперше офіційно повідомили про розробку перспективної 300-міліметрової високоточної реактивної системи залпового вогню «Сарма» на колісному шасі КамАЗ, яка має покращену мобільність. Крім того, установка повинна була отримати нову автоматизовану систему управління вогнем та наведенням.
Першу пускову установку РСЗВ «Сарма» росіяни продемонстрували лише через два роки — у 2025 році. Це вплинуло на виробничі потужності «Мотовилихинские заводы», звідки стало відомо про зменшення ваги приблизно на 10 тонн порівняно з 33-тонним «Торнадо-С».
Реактивна система залпового вогню «Сарма», вересень 2025. Фото: «Первый канал»
Більш компактна машина з пусковою установкою, скороченою до шести напрямних, була змонтована на чотиривісному шасі КамАЗ-63501 з броньованою кабіною.
Під час презентації російські журналісти повідомили про збільшення дальності вогню до 200 кілометрів.
З закупівельних документів, які потрапили до розпорядження «Мілітарного», стало відомо, що у 2024 році російське оборонне відомство замовило два дивізіони РСЗВ «Сарма», що становить 12 пускових установок, і стільки ж транспортно-заряджаючих машин до них. Детальніше можна дізнатися тут.
Для реалізації проєкту «Сарма» росіяни відновили напрацювання над проєктом РСЗВ 9К58 «Кама», пускову установку якого було представлено у 2007 році.
Проєкт розглядався як полегшений варіант БМ-30 «Смерч» на шасі КамАЗ-6350 із колісною формулою 8х8 та шістьма напрямними замість дванадцяти, однак не отримав подальшого розвитку.
Пізній варіант російської 300-мм реактивної установки 9А52-4 “Кама” з негерметичними пакетами напрямних. Росія. Фото: Vitaly V. KuzminУкраїнська «Вільха»
Під час повномасштабної війни Збройні сили України використовували проти російських окупантів комплекс «Вільха», розроблений на базі РСЗВ «Смерч». Він відрізняється новими керованими ракетами зі збільшеною до 110 кілометрів дальністю польоту, порівняно з базовими снарядами до БМ-30.
Випробування ракетного комплексу «Вільха-М». Жовтень 2021. Фото: АрміяІнформ
Головною особливістю нової керованої ракети є те, що на початковій ділянці траєкторії забезпечується корекція її польоту за допомогою імпульсних двигунів, що мінімізують відхилення від заданої траєкторії.
Матеріал по темі: Вільха: зброя-привид чи gamechanger?
На завершальному етапі польоту ракета наводиться на ціль за допомогою інерційно-супутникової навігаційної системи.
Боєприпас до ракетного комплексу «Вільха» Фото: Укробронпром
Крім того, українська реактивна установка дозволяє формувати індивідуальні польотні завдання для кожного реактивного снаряда, що дає можливість уражати кілька цілей одним залпом.
Одноствольна 300-мм установка
Одним з цікавих експонатів у парковому комплексі історії техніки в російському місті Тольятті є одноствольна 300-мм реактивна установка на лафеті гармати-гаубиці МЛ-20 зразка 1938 року.
Одноствольна 300-мм реактивна установка. Тольятті, РФ. Фото: Wikimedia Commons/ShinePhantom
Вона використовувалася для одиночних випробувальних пусків реактивних снарядів 9М55, які розроблялися для РСЗВ «Смерч»
Одноствольна 300-мм реактивна установка. Тольятті, РФ. Фото: Wikimedia Commons/ShinePhantom
Такі унікальні вироби зазвичай створюються на заводах, коли артилерійська система та снаряд до неї ще перебувають на етапі розробки та потребують випробувань на полігоні чи заводських умовах.
Втрати у війні з Україною
Згідно з даними OSINT-проєкту Oryx, російські війська втратили щонайменше 6 пускових установок «Смерч»/«Торнадо-С», а також зафіксовано пошкодження щонайменше однієї установки. Крім того, знищено щонайменше три транспортно-заряджальні машини 9T234-2 до цих РСЗВ.
Наприклад, у квітні 2026 року дрони підрозділу Нацгвардії Lasar’s Group у глибокому тилу російських військ на Луганщині знищили дві реактивні системи залпового вогню БМ-30 «Смерч», комплекс засобів автоматизованого управління вогнем «Слєпок-1» та транспортно-заряджальну машину.
Цю операцію було проведено спільно з Регіональним центром радіоелектронної розвідки «Північ».
Перед цим, наприкінці березня, 1-й Окремий центр безпілотних систем також знищив три російські реактивні системи БМ-30 та транспортно-заряджальну машину на тимчасово окупованому півострові Крим.
Знищені РСЗВ БМ-30 та ТЗМ. Колаж «Мілітарного». Фото: 1-й Окремий центр безпілотних систем.
Знищені РСЗВ, імовірно, є модернізованою версією під назвою «Торнадо-С».
Атака відбулася у співпраці з розвідкою СБУ. Як зазначив командувач Сил безпілотних систем Роберт «Мадяр» Бровді, цілі були уражені за координацією Центру глибинного ураження СБС.
У жовтні 2025 року бійці Lasar’s Group за допомогою скидів з дрона також знищили реактивну систему «Смерч» на Херсонщині — на відстані приблизно 33 кілометрів від лінії бойового зіткнення.
Російські війська застосовували цю установку для ударів по Миколаївській та Херсонській областях.
Знищення РСЗВ «Смерч» на Херсонщині. Жовтень 2025. Джерело: t.me/SJTF_Odes
Спочатку українська аеророзвідка зафіксувала пуски реактивних снарядів і відстежила переміщення пускової установки по тимчасово окупованій території.
Після виявлення місця стоянки російської РСЗВ, туди спочатку було направлено FPV-дрон, а потім — безпілотник-бомбардувальник.
Кілька влучань боєприпасів з дрона в блок напрямних призвели до детонації реактивних снарядів, що там знаходилися. Потужний вибух та сильна пожежа повністю знищили російську систему.
Уражена РСЗВ БМ-30 «Смерч» російських військових на Харківщині. Жовтень 2022. Україна. Фото: apostrophe.ua
Як відомо, українські захисники знищили першу установку «Смерч» російських військ восени 2022 року в Харківській області.
Другий «Смерч» було знищено наступного року. Відео ураження було опубліковано у вересні 2023 року.
Висновки
Радянська концепція БМ-30 «Смерч» як зброї «площинного» ураження поступово відходить у минуле. Країни, що експлуатують системи подібного класу, прагнуть мати у своєму арсеналі високоточні реактивні снаряди для ефективного ураження визначених цілей, зменшуючи при цьому побічні пошкодження.
Також під час війни важливим фактором стає економічна ефективність — використання одного чи кількох снарядів для точного ураження противника замість десятків, випущених по площі з надією влучити.
Російсько-українська війна продемонструвала, що навіть далекобійність таких систем вже не гарантує їхню безпеку від ураження FPV-дронами, які активно розвиваються останніми роками. Не кажучи вже про ударні БпЛА середньої дальності (middle strike), які також становлять для них серйозну загрозу.