Наземні роботизовані комплекси у російсько-українській війні. Колаж Сергія Поліщука / АрміяInform
Український фронт сьогодні визначає нові правила для світової оборонної промисловості, а війна в Україні стала ключовим стимулом для «роботизованої революції».
Наземні роботизовані комплекси (НРК) трансформувалися з концепцій майбутнього в нагальну потребу сьогодення, що рятує життя наших воїнів на передовій. Яким чином український бойовий досвід змушує світові уряди та оборонних гігантів переглядати військові доктрини та масово запускати тендери на роботизовані системи?
Про унікальні рішення, народжені в окопах, та глобальний бум у сфері військових технологій ми говоримо з Віктором Павловим — засновником Школи НРК та офіцером відповідного батальйону 3 ОШБр.
Віктор Павлов, засновник Школи НРК, офіцер батальйону НРК 3 ОШБр Третього армійського корпусу. Фото: 3 ОШБр
— Україну сьогодні вважають одним із світових лідерів у галузі наземних роботизованих комплексів. Які саме рішення та підходи, що виникли на українському фронті, найбільше вплинули на розвиток сучасних НРК у світі?
— Загалом, нині важко виокремити якийсь один окремий аспект, адже на світову індустрію НРК впливає абсолютно весь спектр нашого бойового досвіду. Ми спостерігаємо колосальний інтерес: безліч міжнародних виробників, урядових та військових делегацій з усього світу приїжджають, аналізують наш досвід, стежать за практикою українських підрозділів, і на основі цього розробляють власні варіації платформ.
Деякі закордонні розробники глибше занурюються в наш зворотний зв’язок і намагаються адаптувати свої машини до реалій сучасної війни. Інші продовжують розвивати концепції, які заклали у свої конструкторські бюро ще кілька років тому, але все одно суттєво коригують пріоритети під впливом війни в Україні.
Технічні засоби та підходи у всіх різні, проте досвід українського фронту спричинив глобальний бум: провідні країни та оборонні гіганти стрімко почали розвивати напрямок НРК, масово оголошувати державні замовлення, запускати нові навчальні програми та проводити масштабні випробування.
— На виставці Enforce Tac 2026 було помітно, що західні компанії дедалі більше переходять від вузькоспеціалізованих машин до універсальних платформ з автономними режимами. Чи є це прямим наслідком українського бойового досвіду?
— Я вважаю, що це однозначно так. Сьогодні всі західні виробники вже усвідомили, які саме функції можуть виконувати наземні комплекси в умовах реальної війни. Стало очевидно, що набагато ефективніше мати одну універсальну платформу, ніж створювати окрему дорогу машину під кожне вузьке завдання.
Така базова платформа може успішно виконувати логістичні завдання та евакуювати людей з передової, а якщо оснастити її додатковим обладнанням, вона швидко трансформується на інженерну машину чи платформу для вогневого ураження.
Підготовка НРК до практичного застосування. Фото: 3 ОШБр
Український досвід зараз справді сильно впливає на це і фактично змушує закордонних розробників переосмислювати свої підходи. Окрім самої універсальності, через наші реалії щільного РЕБ та складності наземного зв’язку, вони почали зосереджуватися на глибокій автономності платформ, коли НРК може пересуватися заданим маршрутом без GPS та постійного контакту з оператором.
Також з’являється розуміння, що майбутнє не за поодинокими платформами, а за їхньою інтеграцією в єдину екосистему разом з БПЛА. Світові гіганти зараз адаптують свої розробки до умов наших мінних полів та позиційного протистояння, тому вплив України тут є визначальним.
— Українські військові часто підкреслюють, що дорогі та технологічно складні прототипи не завжди витримують випробування у реальній війні. Чому саме масовість та доступність платформ стають критично важливими для сучасних НРК?
— Насамперед тому, що в умовах сучасних бойових дій високої інтенсивності НРК є витратним матеріалом. Тут важливо знайти правильний баланс: платформа не повинна бути надто дешевою (інакше це може вплинути на якість), але й не має бути надто дорогою.
Оскільки НРК на передовій неминуче втрачаються, нам потрібна велика кількість таких машин, і їхня втрата не повинна бути надто обтяжливою для бюджету чи підрозділу в економічному плані.
Порахуйте самі: замість однієї умовної машини вартістю пів мільйона доларів краще придбати десять комплексів по 50 тисяч. Ці десять платформ сукупно виконають удвічі більше завдань. При цьому під вогневим ураженням робот за 50 тисяч і робот за 500 тисяч доларів знищуються абсолютно однаково.
Звісно, коли на НРК з’явиться ефективний захист, а це ключове питання саме коли, рівень втрат може знизитися. Але сьогодні ситуація диктує інші вимоги.
Перед нами стоїть масштабне завдання — роботизувати армію. Це означає, що всі функції та завдання, які зараз піхотинці на передовій змушені виконувати вручну, пересуваючись пішки або на пікапах, необхідно перекласти на механізовані засоби. Це підвезення боєкомплекту, логістика, евакуація поранених, інженерні та ударні завдання.
У війська надійшла чергова партія НРК. Фото: 3 ОШБр
Щоб замінити людину безпілотними системами на всіх цих етапах, платформи потрібно масштабувати у великих обсягах, а отже, наземних роботизованих комплексів у підрозділах має бути багато.
— Багато західних платформ досі активно використовують режим «follow me», коли робот рухається поруч із бійцем. Чому український досвід демонструє обмеженість такого підходу та потребу у повнішому виведенні людини із зони ризику?
— Такі сценарії руху платформи можливі, і за певних умов їх дійсно можна застосовувати, але точно не на сучасному полі бою. Тому що тут існує надто багато критичних ризиків, насамперед повітряних загроз — це ворожі FPV-дрони та скиди.
Головна ж суть і філософія роботизації полягає в тому, щоб максимально вилучити людей із зони ураження, замінивши їх машинами. Тому безпосередньо в зоні бойових дій сценарій «follow me» сьогодні неможливий.
Проте, наприклад, для рятувальних операцій або для потреб ДСНС цей режим цілком може підходити. У тилових або цивільних умовах немає потреби будувати дальній зв’язок, там завдання інше — максимально полегшити фізичну участь людини.
Замість того, щоб нести пораненого або важке інженерне обладнання вручну, його можна розмістити на роботизованій платформі. Робот буде автоматично слідувати за оператором, тим самим полегшуючи його роботу і суттєво зменшуючи кількість людей, яких потрібно залучити до цього процесу.
— У чому полягає головна відмінність між застосуванням НРК на українському фронті та полігонними тестами у США чи країнах ЄС? Які чинники реального бою найчастіше недооцінюють розробники?
— Закордонні розробники найчастіше недооцінюють реальний рівень ризиків та щільність сучасних загроз. На закордонних полігонах дуже важко штучно відтворити умови, в яких техніка перебуває під постійним наглядом ворожої повітряної розвідки, а її знищення здійснюється всіма можливими засобами комплексно.
Зразок НРК українського виробництва. Фото: 3 ОШБр
Йдеться про безперервні атаки FPV-дронів, скиди боєприпасів, дистанційне мінування маршрутів висування та роботу класичних видів озброєння, насамперед артилерії.
Але якщо партнери активно консультуються з українськими військовими, які мають реальний бойовий досвід, то їхні внутрішні тестування та військові ігри стають максимально наближеними до реалій технологічної війни, яка у нас зараз відбувається. Якщо ж такої взаємодії немає, то всі ці випробування будуються виключно на теоретичних припущеннях.
А практика показує, що будь-які гіпотези дуже сильно відрізняються від того, з чим стикається наземний роботизований комплекс на справжньому полі бою.
— Українське ноу-хау: які суто українські інженерні рішення в галузі НРК (можливо, у питаннях зв’язку чи прохідності) вже почали копіювати або офіційно запозичувати іноземні компанії?
— Як наочний приклад тут можна навести вітчизняний НРК Protector від компанії «Українська бронетехніка» та аналогічну важку безпілотну машину, яку згодом створили у Сполучених Штатах фактично за його образом і подобою — це UGV на базі бронеавтомобіля Humvee від американської AM General.
І таких прикладів насправді чимало. Інші країни однозначно пильно аналізують наш досвід, надихаються ним, отримують прямий зворотний зв’язок і запозичують готові технічні підходи. Як мінімум це стосується архітектури зв’язку: тих методів, протоколів та типів передачі даних, які ми розробляємо та використовуємо.
Вони копіюють усе, що необхідно для адаптації техніки до сучасних бойових умов. Тому так, подібні копії будуть з’являтися й надалі. Кожна країна насамперед намагатиметься розвивати власну промисловість та власне виробництво.
З огляду на це, перед Україною нині стоїть стратегічне завдання національного рівня — максимально стимулювати створення спільних підприємств, joint ventures, щоб налагоджувати зв’язки з іншими країнами. Це дозволить українському miltech-сектору інтегруватися у світовий ринок, а нам, як країні, зростати економічно. Інакше ми просто втратимо вікно можливостей.
Нас скопіюють, після чого закордонні гіганти будуть виробляти аналогічні системи самостійно, вже без нашої участі. А так не повинно бути, адже найцінніше, що ми маємо сьогодні — це наш досвід, здобутий надзвичайно високою ціною.
— Modern War Institute нещодавно опублікував серію аналітичних матеріалів про критичні уроки українського фронту для західних армій. Які висновки з цього досвіду, на вашу думку, мають найбільше значення для майбутніх воєн?
— Головний висновок полягає в тому, що армію потрібно тотально роботизувати та робити її максимально автономною. Ті тенденції, які ми нині спостерігаємо на передовій, є вже незворотним шляхом розвитку. Людина має виходити з безпосередньої зони ризику і керувати процесами на відстані.
Для кожного наземного роботизованого комплексу є своє персональне завдання. Фото: 3 ОШБр
Воювати мають саме дрони та роботизовані комплекси, посилені штучним інтелектом. Це тренд, який буде тільки розвиватися, адже ШІ здатний суттєво допомагати в аналізі обстановки та спрощувати прийняття рішень як для операторів, так і для командирів на рівнях управління.
Американські аналітики з West Point у своїх публікаціях дуже слушно висвітлили концепцію делегування ризику, яку ми щодня відпрацьовуємо на практиці. Вони констатують, що епоха поодиноких, штучних і наддорогих «роботів-талісманів» остаточно минула.
Сучасній війні потрібні прості масові платформи. В аналізі автори прямо спираються на наш досвід, де передові підрозділи, наприклад, 3 ОШБр, вже майже повністю передали логістику на «останній милі» наземним роботам. Це найкращий доказ того, що концепція працює.
Інший важливий момент, який зараз детально аналізують у США, — це межі можливостей повітряних дронів. БПЛА зробили фронт абсолютно прозорим, але вони обмежені лімітами підйомної сили та батареї. Дрон не може фізично утримати позицію, зайняти перехрестя та доставити тонну боєприпасів.
Повітря лише надає тимчасові вікна можливостей, а перемогу у війні все одно забезпечує той, хто контролює землю. Оскільки через щільну роботу ворожих FPV будь-яке пересування людини чи звичайної техніки стало надто небезпечним, саме наземні роботизовані комплекси повертають піхоті здатність здійснювати маневр і діяти під постійним наглядом ворога.
Західні армії зараз тільки переосмислюють свої доктрини та прискорюють власні програми розробки, щоб наздогнати ці зміни. А для нас це щоденна реальність. Стратегічну перевагу отримає той, хто першим навчиться масово виводити людей із зон ураження, передавши небезпечні наземні завдання машинам. Просто тому, що машинами можна і треба ризикувати, а життями наших солдатів — ні.
— Зміна парадигми: що саме потрібно змінити у глобальних стратегіях застосування НРК, щоб вони перестали бути допоміжними інструментами й стали самостійною ударною силою, здатною тримати лінію фронту?
— Потрібно, щоб з’явився комплекс активного захисту (КАЗ) для наземних роботизованих комплексів. Різні його варіації розробляються вже зараз. Цей захист базово складається з двох елементів: виявлення загрози за допомогою різноманітних сенсорів та її безпосереднє ураження на підльоті.
Зразки наземних роботизованих комплексів українського виробництва. Фото: 3 ОШБр
Щоб НРК могли повноцінно замінити піхоту на позиціях, вони мають бути захищеними або вміти захищатися самостійно. Робот, на відміну від солдата, не може під час обстрілу сховатися в бліндаж чи укриття, він залишається на поверхні. Тому відсутність такого захисту є головним стримуючим чинником на сьогодні, адже без нього машини швидко знищуються.
Коли працюючий КАЗ з’явиться і стане стандартом, це дасть абсолютно новий поштовх для розвитку всієї безпілотної галузі. А також це може повернути на поле бою важку бронетехніку. Найімовірніше, ми рухатимемося в напрямку саме безпілотних броньованих систем, але з появою надійного активного захисту є ймовірність, що і у важких машин теж буде технологічний ренесанс.
— Відомо, що 2-й кавалерійський полк США (2nd Cavalry Regiment) вивчає український досвід використання НРК для евакуації поранених. Наскільки перспективним є цей напрямок і які технологічні рішення тут уже довели свою ефективність?
— Якщо говорити про евакуацію на полі бою, то сьогодні на багатьох ділянках фронту часто взагалі немає іншої можливості забрати пораненого, окрім як за допомогою НРК. Тому цей напрямок не просто перспективний, він життєво необхідний. Оскільки люди, на жаль, ще довго будуть воювати безпосередньо на передньому краї, потреба в евакуації залишатиметься постійно.
Щодо технологічних рішень, то будь-який засіб, який допомагає витягнути пораненого і врятувати життя — це вже добрий та ефективний засіб. Але якщо виділяти суто технічні моменти, які критично важливі саме для евакуаційних платформ, то я б назвав три речі.
По-перше, це використання спеціальних броньованих капсул відкритого типу та бронековдр, щоб захистити бійця від уламків та випадкових скидів під час транспортування. По-друге, бажана наявність м’якої підвіски, оскільки амортизація допомагає уникнути додаткового травмування під час транспортування. І по-третє, наявність двостороннього зв’язку між пораненим та оператором.
— Якщо говорити стратегічно: які підходи до застосування наземних роботизованих комплексів потрібно змінити вже зараз, аби НРК стали не допоміжним інструментом, а повноцінним елементом ведення бойових дій у війнах майбутнього?
— По-перше, якщо ми говоримо про Україну, потрібно масштабувати НРК на всі підрозділи Сил оборони, тобто системно роботизувати армію. Щоб пришвидшити цей процес, має з’явитися єдиний координаційний центр.
Періодично і найсучаснішим роботам потрібна допомога людини. Фото: 3 ОШБр
Його завдання — об’єднувати всіх гравців ринку та стейкхолдерів, щоб централізовано й ефективно розвивати роботизацію в армії. В принципі, такий координаційний центр має з’явитися в кожній сфері.
Водночас із цим, коли для техніки буде розроблено надійний захист, наземні роботизовані комплекси зможуть дедалі більше замінювати людей і виконувати бойові завдання автономно. Йдеться про те, щоб повністю усунути присутність людини безпосередньо на полі бою, саме на передньому краї.
— Який, на вашу думку, вигляд матиме типовий підрозділ НРК через рік? Чи побачимо ми повну інтеграцію наземних платформ з повітряними дронами в єдину екосистему?
— Якщо ми говоримо про такі короткі терміни, як рік, то, на мою думку, принципово за цей час у структурі підрозділів нічого суттєво не зміниться. Проте з’являться нові допоміжні інструменти на основі комп’ютерного зору та штучного інтелекту, які полегшуватимуть операторам управління НРК та допомагатимуть у прийнятті рішень.
Щодо взаємодії повітря і землі, то НРК вже зараз тісно працюють у зв’язці з БПЛА. Тому створення єдиної контурної екосистеми — це лише питання часу. Тут усе залежить від розвитку внутрішньої інфраструктури та синхронізації зв’язку, щоб вони працювали разом в одній мережі. Ми точно рухаємося в цьому напрямку, але для повного впровадження знадобиться більше ніж один рік.
Олег Мащенко
Кореспондент АрміяInform 3 ошбр НРК ОВТ
Від Кірова до Каспію: Україна завдала серії далекобійних ударів по військовій інфраструктурі рф
Україна продовжує завдавати далекобійних ударів по об’єктах на території росії. Цієї ночі Сили оборони уразили низку цілей у різних регіонах країни-агресорки.
Російський удар по Запоріжжю: одна людина загинула, серед постраждалих — троє дітей
Внаслідок ворожої атаки на Запоріжжя дев’ятеро людей потребують медичної допомоги, серед них троє дітей. Одна жінка загинула.
34-метрове укриття і жодних погоджень: організатору оборонного заходу повідомили про підозру
Організатора оборонного заходу, де перебували понад 300 осіб без належних умов безпеки, затримано. Слідство перевіряє можливий зв’язок з ударом рф.
Три хвилини — чотири окупанти: дрони накрили росіян у відкритому полі
Дві групи росіян спробували пройти відкритою місцевістю, однак дрони 66-ї бригади ліквідували всіх чотирьох за 3 хвилини.
- 13:27ВІДЕОВід Кірова до Каспію: Україна завдала серії далекобійних ударів по військовій інфраструктурі рф
- 13:10