Сьогодні
Після перегляду грандіозної стрічки “Одіссея” Крістофера Нолана, що наразі б’є рекорди відвідуваності в кінотеатрах, чимало глядачів зацікавилися постаттю загадкової чаклунки Цирцеї, яку Одіссей зустрів під час своїх мандрів. Розповідаємо про неї детальніше.
Саманта Мортон у ролі Цирцеї (“Одіссея”, 2026)
Цирцея — не олімпійська богиня, а донька сонячного бога Геліоса та океаніди Персеїди. Вона мешкала на таємничому острові Еея, де й відбулася зустріч з Одіссеєм та його командою. Цирцея втілює небезпечну й привабливу таємничість магії. Найбільше вона відома за “Одіссеєю” Гомера: коли супутники Одіссея потрапили на її острів, вона обернула їх на свиней. Одіссей, за допомогою бога Гермеса, зумів протистояти її чарам, після чого Цирцея не лише повернула команді людську подобу, але й стала мудрому царю порадницею та коханою.
У мистецтві та літературі Цирцея (Кірка) пройшла надзвичайно цікаву трансформацію: від застережливого символу “небезпечної чаклунки-спокусниці” в античності до сучасної ікони феміністичної прози, яка сама стала головною героїнею бестселера. У класичному образотворчому мистецтві (особливо в епоху бароко, неокласицизму та символізму) Цирцея була однією з улюблених персонажок. Митці обожнювали контраст між її божественною красою та тваринною природою її жертв. Оскільки Цирцея перетворювала людей на вовків, левів та свиней, її часто зображували в оточенні приборканих диких звірів, що символізувало її владу над людськими інстинктами.
Сільвана Мангано у ролі Цирцеї (“Одіссея”, 1954)
Так, у картині Джона Вільяма Вотергауза – “Цирцея подає кубок Одіссею” (1891) вона постає гіпнотичною, холодною і надзвичайно привабливою femme fatale. Цирцея сидить на троні, позаду неї в дзеркалі відбивається постать Одіссея, що наближається. Вона впевнена у своїй божественній всемогутності, не підозрюючи, що цей чоловік зламає її чари. А у роботі Бартоломео Манфреді – “Одіссей і Цирцея” (XVII ст.) вона постає розкішною, владною римською патриціанкою, яка тримає чарівний келих. Одіссей зображений у момент, коли він уже розгадав її задум і погрожує їй мечем.
“Цирцея подає кубок Одіссею” (1891)
Якщо в класичній міфології та мистецтві Цирцея — це другорядний антагоніст, перешкода на шляху героя, то сучасна американська письменниця Медлін Міллер зробила її головною героїнею культового роману “Цирцея”, який став світовим бестселером. У її книзі Цирцея — не злостива відьма, а покинута, налякана і самотня дівчина, яка зазнає цькування власними родичами (адже її батько — бог сонця Геліос, але вона не має ані його величі, ані краси). У книзі її перетворення людей на тварин — це спочатку не злий умисел, а акт самозахисту. Коли смертні рибалки намагаються зґвалтувати її на її ж острові, вона відкриває в собі силу чаклунства і вперше перетворює їх на свиней (як символ їхньої тваринної сутності).
В українському перекладі “Цирцея” вийшла у 2020 році
У трактуванні Міллер Одіссей зовсім не ідеальний епічний герой. Він хитрий, втомлений війною та роками мандрів чоловік, який проводить на острові з Цирцеєю кілька років. Між ними виникає глибокий інтелектуальний та емоційний зв’язок (а не просто зв’язок полоненого і чаклунки). Коли він залишає її заради повернення додому, це не перемога героя над відьмою, а розставання двох зрілих, надламаних життям людей. На відміну від міфу, де Цирцея часто закінчує своє життя трагічно або на других ролях, у романі Міллер вона обирає смертність, відмовляється від божественної гордині Олімпу і знаходить справжнє, земне щастя та спокій.