16 липня
Цієї осені нас очікують дві свіжі кіноінтерпретації творів Джейн Остін – “Чуття і чуттєвість” та “Гордість і упередження”. У чому ж полягає феномен Джейн Остін і чому режисери незмінно повертаються до романів, написаних понад два століття тому?
Дейзі Едгар-Джонс у фільмі "Чуття і чуттєвість"
Минуло понад 250 років від народження Джейн Остін, проте вплив письменниці на сучасну культуру не лише не зменшується, а й продовжує посилюватися. На початку поточного року серіал “Інша сестра Беннетт” від BBC, хоча й не є прямою екранізацією Остін, а адаптацією роману Дженіс Гедлоу, навіяного “Гордістю і упередженням”, здобув величезну популярність завдяки відгукам глядачів. І вже незабаром на нас чекають ще дві нові інтерпретації робіт Остін: стрічка “Розум і почуття” від режисерки Джорджії Оуклі з Дейзі Едгар-Джонс у головній ролі та серіал Netflix “Гордість і упередження”, створений Доллі Олдертон, де центральною фігурою є Елізабет Беннет у виконанні Емми Коррін.
Виникає цілком логічне запитання: чому? Чому, маючи безліч нових історій, кінематограф знову й знову звертається до романів, написаних понад два століття тому? Часткова відповідь криється в самій індустрії. В епоху, коли кіно та телебачення дедалі більше залежать від фінансових ризиків, екранізації Джейн Остін є майже безпрограшною інвестицією: це впізнаваний літературний бренд, якому продюсери з готовністю дають зелене світло. Але чому глядачі досі не втомлюються від цих історій? Тому що вони дарують справжнє задоволення.
Реклама.
"Буремний перевал"
Якщо такі класичні твори, як “Джейн Ейр” Шарлотти Бронте чи “Буремний перевал” Емілі Бронте, майже завжди отримують похмурі та драматичні екранізації (винятком, можливо, є смілива версія Емеральд Феннелл), то світ Джейн Остін існує в особливій, пастельній, майже ідилічній реальності. Її героїні не працюють гувернантками і не мандрують йоркширськими пустками. Вони мешкають у розкішних маєтках – або виходять заміж за їхніх власників, проводять вечори у величних вітальнях, танцюють на сільських балах і переймаються головним питанням свого часу: кого кохати і за кого виходити заміж.
Якщо романи середини XIX століття міцно прив’язані до реальності з її буденною виснажливістю, то Остін свідомо створювала інший світ. Легкі, дотепні та іронічні, її твори майстерно висміюють норми пристойного суспільства, залишаючись водночас блискуче написаною формою ескапізму – інтелектуального, але ніколи не позбавленого задоволення.
Найкращі екранізації Остін повністю занурюються в цю атмосферу романтичної мрійливості. Кожен кадр “Гордості і упередження” Джо Райта 2005 року з Кірою Найтлі хочеться розглядати як самостійний витвір мистецтва. Не менш чарівною залишається й культова версія BBC 1995 року, яка дозволила собі кілька приємних відхилень від першоджерела. Містер Дарсі Джейн Остін, звісно, ніколи не пірнав в озеро, але світ кіно лише виграв від того, що це зробив Колін Ферт.
До золотого фонду також належать поетична стрічка “Розум і почуття” Енга Лі з Еммою Томпсон і Кейт Вінслет та майже бездоганна “Емма” 1996 року з Гвінет Пелтроу. Вишукані історичні інтер’єри, розкішні костюми та бездоганна візуальна естетика зробили ці фільми класикою, хоча в гардеробах деяких екранізацій 1990-х років сьогодні вже відчувається певна надмірна вишуканість.
"Емма"
Натомість сучасні інтерпретації Остін демонструють зовсім інший підхід. “Любов і дружба” Віта Стіллмана (2016), що базується на романі “Леді Сьюзан”, з Кейт Бекінсейл і Хлоєю Севіньї, поєднала розкішні костюми з блискучим гумором. “Емма” Отем де Вайлд з Анею Тейлор-Джой (2020) ніби створена для естетики Instagram – у ніжних відтінках морозива та бездоганних композиціях кадрів. А “Переконання” Керрі Крекнелл (2022) дозволяє героїні Дакоти Джонсон звертатися прямо до камери з інтонацією, знайомою шанувальникам “Дрянь”, одночасно одягаючи її в образи, натхненні Патті Сміт і Деббі Гаррі.
"Переконання"
Саме ці сміливі й актуальні інтерпретації доводять: екранізації Джейн Остін чудово здатні адаптуватися до змін часу. Їхня естетика еволюціонує, але головне залишається незмінним – історії, які легко закохують у себе глядача.
Дві майбутні прем’єри, схоже, займуть проміжне положення між класичними та сучасними адаптаціями. Вони не настільки ретельно стилізовані, як фільми останнього десятиліття, але й не прагнуть академічної точності версій 1990-х і початку 2000-х років. Натомість пропонують більш природний, майже тактильний погляд на світ Остін – із відчуттям близькості до природи та повсякдення.
У першому тизері “Гордості і упередження” від Netflix Елізабет Беннет у виконанні Емми Коррін сидить на даху, спостерігаючи за заходом сонця, проводить рукою крізь високу траву, біжить крізь калюжі та танцює з Дарсі, якого грає Джек Лоуден, щоразу скорочуючи дистанцію між ними. У трейлері серіалу “Чуття і чуттєвість” Маріанна Дешвуд у виконанні Есме Крід-Майлз лежить посеред поля з розпатланим вологим волоссям і недбало розстебнутою бавовняною сукнею.
Ці нові адаптації напрочуд точно відповідають сучасним настроям. Вони камерні, невимушені й, що особливо важливо, в обох випадках створені жінками-режисерками та сценаристками. Водночас вони зберігають усе, за що ми любимо Джейн Остін: радість сестринства, бездоганно прописані романтичні історії з напругою “чи будуть вони разом”, ретельно вибудовані світи та неминуче відчуття щасливого фіналу. У часи глобальної невизначеності це, мабуть, одна з найцінніших форм розради.
За матеріалами Vogue.co.uk